Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із ключовими союзниками з Європи в умовах посилення тиску з боку США щодо швидкого укладення мирної угоди з Росією.
У Лондоні Зеленський мав переговори з прем’єр-міністром Великої Британії сером Кіром Стармером, президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом.
Ці переговори відбулися на тлі зусиль США швидко залучити Москву та Київ до підписання плану, який покликаний завершити війну в Україні.
Для Києва надзвичайно важливими і водночас складними є такі питання:
1. Чи погоджуватися на передачу частини території Росії в рамках будь-якої мирної угоди.
2. Отримати надійні гарантії безпеки, які забезпечать дотримання Москвою укладеної угоди.
Перед зустріччю в Лондоні Кір Стармер неодноразово підкреслював необхідність «жорстких гарантій безпеки» для України. Він наголошував, що Київ повинен самостійно визначати своє майбутнє, без нав’язування зовнішніх умов.
Під час зустрічі, на якій були присутні провідні лідери одних із найвпливовіших країн Європи, обговорювалися теми виняткової важливості — не лише для майбутнього України, а й для безпеки всього континенту.
Серед найбільш тривожних очікувань:
– Якщо Росія отримає території України в обмін на мир, це може спровокувати її на подальші агресивні дії проти інших європейських країн.
Але чи здатні переговори, що відбулися в понеділок у Лондоні, істотно вплинути на процес мирних домовленостей?
Візуальний образ — лідери Європи, які стоять пліч-о-пліч із Володимиром Зеленським на порозі Даунінг-стріт — формує одне враження. Однак у взаєминах із Вашингтоном європейські політики діють дуже обережно.
У національній стратегії безпеки США, оприлюдненій у п’ятницю, є пряме звинувачення на адресу європейців у «нереалістичних очікуваннях» стосовно того, як може завершитися війна в Україні.
Хоча європейські лідери офіційно не коментували цей документ, у кулуарах побоюються, що Дональд Трамп прагне швидко вирішити конфлікт в Україні, щоб переключити свою увагу на інші проблеми.
Проте є побоювання, що швидке розв’язання конфлікту не означатиме сталий мир — це лише тимчасова зупинка російської агресії в Україні та, можливо, на інших територіях Європи.
В останні місяці були зафіксовані численні інциденти, які загрожують безпеці на континенті:
– безпілотні апарати, що порушували роботу цивільних аеропортів у Німеччині, Данії, Бельгії та інших країнах;
– саботаж на залізничних шляхах у Польщі, що міг призвести до жертв;
– масштабні кібератаки, спрямовані проти різних держав Європи.
Ці події переконливо демонструють, що війна в Україні наблизилася до Європи, хоч фронт і залишається далеко.
Виникає переконання, що Росія має на меті ослабити весь європейський континент.
Проте ці тривоги європейських політиків рідко лунають у публічній площині.
Переважна більшість лідерів продовжує висловлювати підтримку Дональду Трампу.
Зокрема, у понеділок Кір Стармер відзначив, що президент США «досяг найбільших успіхів у мирних переговорах за останні чотири роки» лише за кілька тижнів. Він додав, що процес є складним, але прогрес поступово досягається.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц висловив скептицизм щодо окремих положень документів, які надходять зі США, але наголосив, що «потрібно вести діалог».
Реальністю є те, що європейські лідери не прагнуть загострювати стосунки з американським президентом через розбіжності у підходах до мирного врегулювання.
Дональд Трамп за час повернення до Білого дому різко змінював ставлення до Києва. Його стосунки з Володимиром Зеленським були суперечливими, а Володимира Путіна він часто публічно хвалив.
США припинили пряму військову допомогу Україні, однак продовжують надавати вагоме розвідувальне забезпечення для українських військ та сприяють у поставках американської зброї європейським державам, які потім передають її Києву.
Європейські країни наразі не здатні самостійно забезпечити військову підтримку Україні.
Після десятиліть недостатніх інвестицій у власні Збройні Сили вони не здатні самі взяти на себе відповідальність за безпеку та оборону свого континенту.
США залишаються найбільшим і найпотужнішим членом НАТО. Європа активно залежить від Вашингтона у сфері розвідки, управління силами, підтримки авіації, зокрема можливості дозаправки в повітрі, та інших критично важливих ресурсів.
Незважаючи на зобов’язання, дані Дональду Трампу на саміті НАТО кількома місяцями раніше, значного збільшення оборонних витрат, європейські держави не можуть практично стати військово незалежними за короткий час.
На тлі значних бюджетних обмежень урядів європейських країн ситуація у деяких державах є особливо складною:
– У Великій Британії широко обговорюються проблеми зі станом суспільних служб.
– У Франції, яка тривалий час переживає глибоку бюджетну кризу, проєкт бюджету на наступний рік передбачає лише 120 мільйонів євро (приблизно 105 мільйонів фунтів стерлінгів) на цивільну та військову допомогу Україні.
І саме через ці обмеження європейські лідери у публічних виступах надто обережно висловлюють сумніви щодо американського мирного плану для України. Вони уникають ризику залишитися на самоті без підтримки того партнера, якого традиційно вважають найбільш вагомим.
Проте підходи Європи та США до Москви помітно різняться.
– Європейські держави, особливо ті, що межують із Росією, розглядають Москву як фактор дестабілізації.
– Водночас в американській Національній стратегії безпеки зазначено пріоритет побудови «стратегічної стабільності» з Росією та ставиться під сумнів довготривала надійність Європи як союзника.
Таким чином, європейські керівники перебувають у складному становищі: з одного боку, прагнуть не погіршувати відносини з американським президентом, з іншого — відстоюють суверенітет України та безпеку континенту. Це перетворюється на складний і делікатний дипломатичний баланс.
