Деякі з найпотужніших європейських членів НАТО збільшують зусилля для посилення своїх професійних армій шляхом впровадження добровільних національних служб. Великі армії з обов’язковою військовою службою були характерною рисою країн НАТО під час Холодної війни, проте після розпаду Радянського Союзу їхній чисельний склад значно зменшився.
Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році та триваючий конфлікт на сході Європи посилили побоювання щодо можливої подальшої агресії Росії проти країн НАТО. У цій статті ми розглянемо, як відбувається новий набір військових у 30 європейських членах НАТО, зокрема тих, які зберігають систему призову.
Хто підлягає обов’язковій військовій службі?
В Європейських країнах НАТО обов’язковий призов діє у дев’яти державах:
- Данія
- Естонія
- Фінляндія
- Греція
- Латвія
- Литва
- Норвегія
- Швеція
- Туреччина
У Туреччині, яка має другу за чисельністю армію в альянсі після США, чоловіки віком від 20 до 41 року зобов’язані проходити військову службу терміном від шести до дванадцяти місяців. Для порівняння, у Норвегії строк служби призовників — зазвичай 12 місяців, і призивають як чоловіків, так і жінок.
Крім того, Хорватія планує відновити призов наступного року — чоловіки віком від 19 до 29 років повинні будуть пройти двомісячну базову військову підготовку.
Інші члени НАТО не практикують призов, а мають професійні армії. Так, Велика Британія, яка за силою звичайних збройних сил конкурує з Францією та Німеччиною і є єдиною серед європейських країн НАТО, поряд із Францією, що володіють ядерною зброєю, повністю покладається на професійний склад військових. Вона також унікальна тим, що приймає на службу неповнолітніх — з 16 років з дозволу батьків.
Професійними військовими силами також володіють такі країни: Албанія, Чехія, Угорщина, Італія, Люксембург, Чорногорія, Північна Македонія, Португалія, Словаччина, Словенія та Іспанія. Окремо слід зазначити, що Ісландія не має регулярних військових сил, хоча її берегова охорона виконує деякі оборонні функції.
Хто шукає добровольців?
Саме в цьому місяці Міністерство оборони Бельгії розіслало листи 17-річним юнакам із запрошенням вступити на добровільну військову службу з заробітною платою близько €2,000 на місяць. Ця програма, що має розпочатися наступного року, спрямована на збільшення резервістів з приблизно 6,000 до 20,000 осіб.
Нідерланди, сусідня держава Бельгії, запровадили добровільну військову службу у 2023 році задля підтримки своїх професійних Збройних сил.
Польща, яка має одну з найбільших армій у НАТО, стартувала у 2024 році одномісячну добровільну базову військову підготовку. Цього року прем’єр-міністр Дональд Туск анонсував плани запровадити «масштабне військове навчання для кожного дорослого чоловіка» у країні, мотивуючи це необхідністю мати армію чисельністю пів мільйона осіб, враховуючи резервістів.
У 2020 році Болгарія увела добровільну військову службу для громадян віком до 40 років тривалістю шість місяців, тоді як Румунія планує ввести чотиримісячну добровільну службу наступного року.
Як Німеччина планує створити «найсильнішу армію Європи»?
У 2011 році Німеччина припинила обов’язковий призов. Проте парламент країни нещодавно прийняв закон про повторне введення військової служби на добровільній основі. У разі погіршення ситуації з безпекою або недостатньої кількості добровольців може бути розглянуто можливість повернення до обов’язкового призову.
Новий закон зобов’язує всіх 18-річних юнаків заповнити анкету щодо їхньої готовності та здатності служити в збройних силах, а з липня 2027 року проходити медичний огляд для визначення придатності. У разі війни армія матиме доступ до анкет і медичних висновків потенційних рекрутів.
Канцлер Фрідріх Мерц висловив прагнення створити «найсильнішу звичайну армію в Європі». План передбачає збільшення чисельності з 183,000 активних військовослужбовців до 260,000 до 2035 року, а також 200,000 резервістів.
Проте у відповідь на законопроєкт у приблизно 90 містах по всій країні 5 грудня відбулися шкільні страйки протесту. Деякі демонстранти використовували гасло: «Не стань гарматним м’ясом». Опитування Forsa для журналу Stern показало, що трохи більше половини громадян підтримують обов’язкову службу, тоді як серед молоді у віці 18-29 років протидія становить 63%.
Що пропонують французьким підліткам?
Франція, яка скасувала військовий призов 25 років тому, наразі має близько 200,000 військових та приблизно 47,000 резервістів. Однак нова ініціатива передбачає залучення добровольців.
Молоді чоловіки та жінки отримають запрошення пройти оплачуване військове навчання тривалістю 10 місяців. Ця програма, названа «національною службою», буде запроваджуватися поступово, починаючи з наступного літа, переважно для осіб 18-19 років, які отримуватимуть не менше €800 (близько £700) на місяць.
Спершу планується залучити 3,000 осіб у наступному році, але до 2035 року цей показник має зрости до 50,000 добровольців. Президент Еммануель Макрон наголосив: «Єдиний спосіб уникнути небезпеки — це бути до неї готовими. Нам потрібно мобілізуватися, мобілізуючи націю, щоб захищати себе, бути готовими та користуватися повагою».
Опитування громадської думки засвідчують, що більшість населення підтримує добровільну військову службу. Зокрема, опитування Elabe показало, що 73% респондентів схвалюють цей захід. Найменш підтримують ідею молодь віком 25–34 роки, але навіть серед них підтримка сягає 60%.
Які підходи застосовують інші європейські країни?
У Європі решта країн вибирає різні стратегії комплектування своїх збройних сил.
Серед країн ЄС, які не входять до НАТО:
- Австрія впроваджує обов’язкову службу для чоловіків віком від 18 до 35 років, які повинні проходити військову службу тривалістю близько шести місяців або альтернативну службу; жінки можуть служити добровільно.
- Кіпр має призов для всіх чоловіків старше 18 років, а також деяких осіб кіпрського походження; після прийняття закону в квітні жінки також можуть вступати на добровільну службу.
- Республіка Ірландія та Мальта володіють виключно професійними арміями.
Водночас у не члені ЄС — Швейцарії — громадяни чоловічої статі віком від 18 до 30 років зобов’язані проходити військову службу, брати участь у цивільній обороні або в альтернативній цивільній службі. Нещодавно швейцарські виборці відхилили пропозицію поширити на жінок обов’язок проходження національної служби в армії, цивільній обороні або інших формах служби.
