Після напружених і часто суперечливих днів дипломатичних зусиль становище щодо досягнення миру в Україні здається дещо проясненим. Дональд Трамп висловив оптимізм, заявивши журналістам у вівторок: «Ми дуже близькі до угоди». Український президент Володимир Зеленський, який раніше виглядав знервованим, заявив, що тепер є «багато перспектив, які можуть зробити шлях до миру реальним». Після перегляду результатів ключових обговорень у Женеві у неділю він додав: «Є значні результати, і попереду ще багато роботи».
Водночас реакція Росії залишається стриманою: окрім деяких невдоволених зауважень щодо участі європейців і несанкціонованих витоків інформації, Кремль проявляє обережність. Помічник президента РФ Юрій Ушаков зазначив у середу, що Москва позитивно оцінює деякі положення останнього проекту, але багато питань потребують детального обговорення експертами. Прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков, своєю чергою, заявив, що ще «передчасно» говорити про близькість до угоди.
Історія набирає обертів, адже ще минулої середи з’явився витік 28-пунктового американського плану, призначеного для врегулювання конфлікту. Цей документ викликав хвилю занепокоєння в Києві через умови, що торкалися відмови України від частини території та обмеження розмірів військових сил, через що його часто називали «російським списком бажань». Європейські дипломати поспішали мінімізувати шкоду.
Подібна ситуація вже траплялася в серпні, коли європейські лідери квапилися до Вашингтона, щоб виступити проти ідеї Трампа, який організував офіційний прийом Путіна в Алясці. До вихідних європейці представили зустрічний план, також з 28 пунктів, який замінив прямі територіальні уступки у американському проекті формулюваннями про «переговори щодо обміну територіями» та посилив гарантії безпеки — ключову проблему для України.
Однак ступінь впливу Європи на переговори у Женеві залишається невизначеним. Спільна заява США та України по завершенню переговорів охарактеризувала дискусії як «дуже продуктивні» і наголосила на необхідності досягти «стійкого та справедливого миру». У Великій Британії ці фрази були сприйняті як сигнал про прогрес. Зокрема, Кейр Стармер та інші європейські лідери акцентували увагу на словах «стійкий» і «справедливий».
Українська сторона також висловила полегшення. Перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця повідомив, що оновлена версія плану скорочена до 19 пунктів, а найгарячіші питання — територіальні та майбутнє відносин з НАТО — залишені на розгляд президентові Трампу та Зеленському. Після інцидентів із витоком оригінальної 28-пунктової версії запроваджено строгу конфіденційність навколо нової редакції.
Не зважаючи на переговори у Абу-Дабі за участю американського військового секретаря Дена Дрисколла, українського керівника військової розвідки Кирила Буданова та російських дипломатів, Ушаков повідомив, що детально нині цей план ще не обговорювався. Прибуття спецпредставника Трампа Стіва Віткофа до Москви наступного тижня і можливий візит Зеленського до Білого дому свідчать про активність дипломатичних зусиль.
Питання, де саме перебуваємо на шляху до миру, залишається відкритим.
Даніел Фрід, колишній заступник держсекретаря США з питань Європи та Євразії, зазначає:
1. «Ми зараз рухаємося швидко — чи до провалу, чи до успіху, сказати важко».
2. Він назвав 28-пунктовий американський план минулого тижня «справжнім безладом», але визнає, що за ним стоїть реальна рішучість.
3. «Адміністрація Трампа докладає значних зусиль для врегулювання конфлікту».
Почуття тривоги, яке панувало у Києві минулого тижня та призвело до слів Зеленського про одну з найскладніших історичних ситуацій, почало спадати. Мірослава Ґонгадзе, старша наукова співробітниця Атлантичної ради в Києві, підкреслила, що ціль переговорів полягала не стільки в укладанні угоди, скільки у виключенні 28-пунктового плану з переговорного процесу для включення в нього українських інтересів.
Попри позитиви, у Києві залишаються немало тривог:
– Основна — які гарантії безпеки може отримати Україна за умов домовленості з державою, що розпочала невиправдане вторгнення і не відмовляється від подальших територіальних амбіцій.
– Необхідно чітко відповісти на питання, хто надаватиме гарантії, хто несе за них відповідальність і які кордони будуть визнані непорушними.
– Слабкі відповіді можуть призвести до нової кризи.
Щодо самого формату гарантій безпеки:
– В оригінальному американському документі обіцянка надати «надійні гарантії безпеки» залишалась доволі розпливчастою.
– Європейські лідери підтримали ідею гарантій, які будуть перегукуватися зі статтею 5 Північноатлантичного договору — основою колективної оборони НАТО.
– За даними ресурсу Axios, існує окремий американський документ із моделлю гарантій на основі принципів статті 5, але адаптованої до реалій конфлікту.
– Цей аспект плану перебуває у стадії напрацювання.
– Після віртуальної зустрічі коаліції на чолі з Великою Британією та Францією учасники домовилися з держсекретарем США Марко Рубіо «прискорити спільну роботу з США щодо планування гарантій безпеки».
– Кейр Стармер заявив, що оперативні плани створення багатонаціональних «сил підтримки» для України вже готові, але без конкретної підтримки США вони залишаються теоретичними.
– Даніел Фрід додає: «Коаліція волі — це чудова ідея, але вона досі не досягла результатів, зокрема через очікування американської підтримки та незрозумілість задач».
Позиція у питанні територій залишається неясною:
– У попередньому 28-пунктовому американському плані містилось пряме визнання Криму, Луганська і Донецька як де-факто російських та вимога виведення українських військ із деяких районів Донецької області.
– У європейському контрпроекті ця мова була замінена на зобов’язання України «не повертати окуповану територію військовим шляхом» і початок переговорів «з лінії зіткнення» — нинішніх фронтових позицій.
– Невідомо, наскільки європейська позиція вплинула на документ, який з’явився після переговорів у Женеві.
– У спільній заяві США та України наголошувалося, що будь-яка майбутня угода має «повністю підтримувати суверенітет України» — слово «повністю» тут відіграє важливу роль.
Беручи до уваги мінливий підхід Дональда Трампа до війни в Україні, амбіції Володимира Путіна та внутрішні проблеми Зеленського, зокрема скандал із корупцією, важко прогнозувати подальший розвиток дипломатичного процесу.
Як зауважує Леслі Шедд, ще одна наукова співробітниця Атлантичної ради:
– «Ми все ще посередині цього процесу, і попереду довгий шлях».
Незважаючи на весь хаос, що супроводжує спроби адміністрації Трампа, а також на присутність численних і іноді суперечливих персонажів у переговорному процесі, вона демонструє серйозність намірів. За словами Шедд, президент «справді надає пріоритет пошуку миру в Україні, і це дуже важливо».
Найближчими днями увага буде прикована до:
– Візиту спецпредставника Трампа Стіва Віткофа до Москви.
– Можливого другого візиту Зеленського до Білого дому.
– Подальшої роботи щодо уточнення гарантій безпеки.
– Узгодження позицій із територіальних питань і формату майбутніх переговорів.
Таким чином процес дипломатичного врегулювання конфлікту в Україні триває, однак остаточних рішень поки не прийнято, і перспективи залишаються невизначеними.
