У львівському офісі Державного історико-культурного заповідника «Тустань» було відкрито та відновлено розписи, що належать трьом різним історичним періодам. Їх знайшли на стелі та стінах однієї з кімнат. Реставратори зберегли всі три шари розписів, які ілюструють зміни в моді інтер’єрного декору протягом п’ятдесяти років. Першими оглянули оновлені розписи представники Omega.
Будинок №17, що розташований на сучасній вулиці Мирослава Скорика у самому центрі Львова, був зведений 1897 року за проєктом архітектора Діонісія Кшичковського. Спочатку він мав багатий необароковий фасад із розкішним оздобленням, однак сьогодні його спрощений рожевий фасад не показує видимого історичного значення. Від самого початку будівля не була житловою – у ній розміщалися різні офісні приміщення. Проте триповерхова споруда мала вишукане внутрішнє оздоблення, зокрема розписи на стінах. Праве крило будинку є старішим, а ліве було добудоване трохи пізніше. Від первісної розкоші фасаду залишилось мало: ліпний декор та аттик втрачено в міжвоєнний період. У коридорах домінують радянські панелі й фарби на олійній основі.
Коли заповідник отримав це приміщення в оренду, деякі з його частин були у аварійному стані. Втім, розписи виявили у всіх кімнатах. Найпростіші з них – це трафаретні декорування, тоді як найкраще збережені й найрозкішніші роботи розміщені у кімнатах, вікна яких виходять на вулицю Скорика.
Сім років тому реставраторка Ірина Гірна, засновниця майстерні «Гарда», здійснила оновлення розписів у куті найбільшого приміщення, що належить заповіднику. Їхній стан був дуже поганий, тому вона здійснила буквально копіювання з інших частин кімнати. У цих стінах залишилася лише рамка по периметру, тоді як стеля була багато прикрашена орнаментами. Для демонстрації зовнішнього вигляду кімнати відкрили один із фрагментів.
Реставраторка Ірина Гірна розповідає про виконану роботу:
– Під штукатуркою виявлено два шари сітки, під якими збереглися розписи стелі.
– Центральна розетка була значно пошкоджена.
– Квіти збереглися приблизно на 30% й були відтворені на основі збережених фрагментів.
– Один із ділянок був повністю втрачений, проте було знайдено відповідну схему у історичному каталозі віденських майстрів кінця XIX століття, за якою здійснено реконструкцію.
Відновлення одного фрагменту впродовж дев’яти місяців стало важливою частиною реставрації.
У цьому ж році реставраційні роботи тривали у сусідній невеликій кімнаті, які здійснювала колега Ірини Гірної — Лідія Береговенко. Тут виявили розписи трьох історичних періодів. Процес їхнього відновлення тривав близько року.
Директор заповідника «Тустань» Андрій Котлярчук зазначає, що раніше ці приміщення використовувало видавництво, і в них був старий радянський ремонт, який має значний потенціал, оскільки не ухвалював недавніх агресивних змін, які часто повністю знищують автентичність. Заповідник не помилився в оцінці стану приміщень.
Найдавніші розписи датуются закладенням кам’яниці наприкінці XIX століття. Вони представлені зеленим фризом із червоним обрамленням на стелі з розеткою посередині, оздобленою квітковим орнаментом. Цей декор лишився у доброму стані, хоча приблизно через десять років стелю прикрасили новою розеткою й іншими оздобами.
Третій часовий період представлений трафаретними квітковими розписами, виконаними на початку XX століття в модному стилі сецесії. Квіти та гілочки на оливковому фоні прикрашають не лише стелю, а й периметр стін.
У кімнаті також знайдено був нішу, закриту, із первинним темно-коричневим кольором столярних виробів, вважають, що це могли бути початкові двері. Директор заповідника називає такі дослідницько-реставраційні роботи будівельною археологією:
– З дверей було знято шари дерматину з поролоном.
– Під ними виявили тафлі австрійського періоду.
– Під паркетом міжвоєнного часу була виявлена австрійська дерев’яна підлога.
За одинадцять років оренди приміщення заповідник відновив сім оригінальних дерев’яних вікон, у яких відновлено не лише деревину й фурнітуру, а й механізми для режиму провітрювання. Всі ремонтні роботи виконуються поступово, власними силами. Хоч будинок і не має статусу пам’ятки архітектури, адміністрація прагне зберегти всі цінні елементи, а також намагається переконати орендарів та сусідів підтримувати автентичність будівлі.
Андрій Котлярчук підкреслює:
– Запровадження взірцевих стандартів є основоположним принципом роботи.
– Заповідник, як охоронець пам’яток, повинен бути прикладом для інших.
– Всі дії здійснюються з повагою до історії будівлі.
– Окрім того, планується реставрація загальнодоступних приміщень, зокрема оштукатурення та відновлення дерев’яних елементів на сходових маршах.
Із історичної довідки відомо, що до Другої світової війни у цьому будинку, на тодішній вулиці Хоронщизна, розміщувалися:
1. Цісарсько-королівська окружна дирекція державних лісів
2. Державне управління доріг
3. Польське торгово-географічне об’єднання
4. Редакції різних часописів (наприклад, «Wiadomości artystyczne», «Czasopismo techniczne», «Słowo polskie» та інші)
5. Друкарня Шмідта та спілка
Усі сучасні фотоматеріали представлені Omega.
