Коли я кажу слово вертеп сценарій, у мене в голові одразу з’являється зимова ніч, запах сіна і той особливий передріздвяний трепет, який відчуваєш ще з дитинства. Але щоб не бігти поперед себе, почну з найголовнішого і простого запитання. Що таке вертеп і чому він так глибоко сидить у нашій культурі. Вертеп — це різдвяне обрядове дійство, вистава з колядками і сценами про народження Ісуса, яка здавна ходила від хати до хати і несла людям новину про Різдво.
Це не просто театральна гра для свята. Різдвяний вертеп — як жива листівка з минулого, де поряд із біблійною історією звучить народний гумор і наша впізнавана українська іронія. Так було ще тоді, коли вертеп був ляльковим театром у двоповерховій скринці, і так є тепер, коли живий вертеп грають школярі, студенти чи цілі громади на вулицях міст.
Український вертеп, як явище і звідки він взявся
Український вертеп відомий щонайменше з другої половини сімнадцятого століття. Спочатку це був ляльковий вертеп, який носили мандрівні дяки або студенти й показували людям у святкові дні. Усередині скриньки розігрували дві частини вистави.
Перша частина була релігійною і зосереджувалася на народженні Христа. Друга — світська, часто жартівлива, і саме вона згодом вплинула на розвиток української комедійної традиції. У цьому поєднанні урочистого і веселого я бачу головну силу вертепу, бо він говорить з людьми на зрозумілій їм мові.
Як європейська традиція стала нашою
Традиції вертепу прийшли до нас із західноєвропейських різдвяних театрів. Але в Україні вертеп швидко став самобутнім. До біблійних персонажів додалися козаки, селяни, жартівливі образи і ціла галерея типажів, які віддзеркалювали життя громади.
Традиції вертепу і як він відбувається
Я люблю думати про вертеп як про мандрівну історію. Вертепники збиралися гуртом, готували костюми, робили вертепну зірку і йшли колядувати. У хаті вони співали, розігрували короткі сцени і бажали добра на рік уперед. У цьому є відчуття спільності, коли ніби все село чи квартал дихає одним святом.
Часом вертеп показували просто в дворі чи на майдані, а часом — у кожній хаті окремо. Незмінним лишалося одне — вертеп завжди тримався на коляді, бо коляда і вертеп звучать разом як дві частини одного ритуалу. І так само незмінним було те, що ролі могли виконувати всі охочі, від малечі до старших людей.
Коли показують вертеп
Найчастіше вертеп на Святвечір або в різдвяні дні від 24 грудня до Водохреща. У різних регіонах графік міг трохи зсуватися, але ідея одна — вертеп ходить тоді, коли люди найбільше чекають на диво Різдва.
Дійові особи вертепу і чому вони саме такі
У доброму сценарії різдвяного вертепу персонажі — це не просто ролі. Це як мозаїка, без якої історія не збирається. Є обов’язкові біблійні герої, а є ті, що прийшли з народної уяви й додають виставі українського смаку. У різних місцевостях склад трохи відрізняється, але основа впізнавана майже всюди.
Ось найтиповіші персонажі вертепу
- Звіздар або Звіздоносець, він веде гурт і тримає зірку
- Ангел у вертепі, який сповіщає про народження Христа
- Пастушки, які першими чують радісну новину
- Три царі волхви з дарами
- Цар Ірод, уособлення жорстокої влади і страху
- Чорт у вертепі та інші комічні образи
- Смерть у вертепі, яка символічно перемагає зло
Мені подобається, що вертеп не робить зло пафосним. Воно тут трохи смішне, трохи гротескне і тому не таке страшне. А добро, навпаки, звучить світло і щиро, без надмірної театральності.
Чому в вертепі є гумор
Світська частина вертепу народилась не випадково. Люди хотіли не лише слухати біблійну історію, а й побачити себе. Тому поруч із пастухами й царями з’являлися козаки, жартівливі міщани та інші типажі. Саме через це вертеп легко адаптується під час і обставини, залишаючись живим.
Вертеп сценарій, як його побудувати
Коли я сідаю думати про вертеп сценарій, я завжди тримаю в голові його дві хвилі. Перша — урочиста і світла, друга — жвава і народна. Якщо у вас є двадцять хвилин, робіть короткий варіант, якщо година — додавайте більше сцен та коляд.
Структура класичного вертепу
Спершу йде вступ зі зіркою і колядою. Потім сцена благовіщення і подорож пастухів до ясел. Далі приходять царі, дарують золото, ладан і смирну, і все це підкреслюється співом. Після цього з’являється Ірод, звучить його наказ, а тоді — символічна перемога добра над злом, де Смерть і Чорт закривають темну частину історії.
Потім починається світська частина. Тут можна вплітати кумедні діалоги або локальні жарти, але важливо не розмазувати сюжет. Сміх має підсилювати святкову енергію, а не забирати відчуття дива.
Як написати свій сценарій, щоб він звучав сучасно
Я роблю так. Спершу визначаю, скільки людей у гурті, і під це підганяю дійові особи вертепу. Якщо людей мало, можна залишити тільки ключових персонажів, а додаткові ролі дати тим, хто співає в хорі. Якщо людей багато, дозволяю собі додати ще одну сценку про життя громади, але не чіпаю основне ядро різдвяної історії.
Другий крок — підбираю коляди. Сценарій різдвяного вертепу без співу звучить сухо, тому коляди мають тримати ритм. Я беру одну сильну коляду на початок, дві чи три для середини і фінальну, яку всі знають і можуть підхопити.
Третій крок — домовляюсь про мову і тон. Вертеп має бути зрозумілим кожному, тому репліки короткі, емоційні, без надмірних книжних фраз. Коли діти грають вертеп, я залишаю більше світла і менше страшних деталей, а для дорослого складу можна робити іронію гострішою.
Ляльковий вертеп і живий вертеп у чому різниця
Ляльковий вертеп — це про камерність. Ви маєте скриньку або сцену, ляльки на паличках і дуже чітку режисуру, бо кожен рух помітний. У такому вертепі мені подобається відчуття старовини, ніби ти торкаєшся тієї самої традиції, що жила сотні років.
Живий вертеп — це вже про контакт із людьми. Тут важливі костюми, пластика, голос, і навіть дрібна імпровізація, бо глядач поруч, він дихає з вами одним повітрям. Сучасний живий вертеп часто виходить на вулиці, у школи, в лікарні чи військові частини, і це додає йому нових сенсів, не ламаючи традицію.
Дрібні деталі, які роблять вертеп справжнім
Мені здається, що вертеп живе у дрібницях. У тому, як ви тримаєте вертепну зірку високо, щоб її було видно здалеку. У тому, як ангел говорить трохи піднесено, але щиро, а пастушки — по домашньому просто. І ще в тому, що костюми не мають бути дорогими, вони мають бути переконливими. Навіть звичайна кожушина, теплий шарф чи саморобна корона працюють сильніше, ніж блискучий реквізит з магазину.
Для дітей я люблю робити зірку з картону й фольги. Вона легка і безпечна, але виглядає святково. А ще важливо продумати маршрут, бо вертеп — це завжди рух, навіть якщо ви показуєте його в одній залі.
Як не втратити темп вистави
Вертеп має йти хвилею. Якщо застрягнути на довгих діалогах, глядач стомиться і різдвяна магія розтане. Тому я завжди чергую слова і спів, драму і сміх, тихі сцени і гучні коляди. Так вистава звучить природно і тримає увагу.
Традиції вертепу в різних регіонах
Україна велика, і це добре видно у вертепах. На Галичині частіше зберігають класичну форму з чіткими ролями. На Поділлі або Слобожанщині можна зустріти більше місцевих персонажів і пісень. Але куди б я не приїхав узимку, я впізнаю вертеп за першими ж нотами коляди і зіркою, що світиться попереду гурту.
Вертеп сьогодні і чому він не зникає
Я бачу, як вертеп змінюється і водночас тримається коріння. Він може бути урочистим церковним, може бути шкільним, може бути вуличним із мікрофоном і колонкою. Але сенс той самий — нагадати про Різдво і принести людям радість спільної пісні.
Вертеп ще й дуже гнучкий. У ньому можна м’яко говорити про сучасність, не перетворюючи виставу на політичний виступ. Досить кількох рядків у світській частині, щоб глядачі відчули, що це про нас сьогодні, і водночас про щось вічне.
Що мені найбільше хочеться передати тим, хто ставить вертеп
Не бійтеся, що у вас немає професійного театру чи ідеальних костюмів. Вертеп сценарій тримається на щирості і спільному ритмі. Якщо ви разом співаєте, разом смієтеся, разом несете зірку — ви вже у традиції.
І не бійтеся робити свій вертеп. Традиції вертепу не про копіювання до коми, а про живу передачу сенсу. Нехай у вашому вертепі буде місце і тиші біля ясел, і веселому жарту, і сильній коляді, яку підхопить вся вулиця.
