Існує фотографія, зроблена десять років тому в Парижі, яка сьогодні здається справжнім артефактом минулого. На ній десятки чоловіків і жінок у темних костюмах шикуються в ряд перед великим плакатом із написом «COP21 Paris».
Посередині широко усміхається тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон, що стоїть поруч із майбутнім королем Чарльзом III, а трохи позаду — голова Китаю Сі Цзіньпін. У далечині, праворуч, тодішній президент США Барак Обама глибоко занурений у розмову з людиною, котру через велике скупчення лідерів не вдалося повністю зафіксувати на знімку.
Це кардинально відрізняється від сімейного портрету, зробленого в четвер з учасниками цьогорічного саміту COP30 у Бразилії. Сі Цзіньпін і Нарендра Моді не з’явилися, як і лідери близько 160 країн, серед яких відзначилася відсутність президента США Дональда Трампа. Насправді адміністрація Трампа вийшла з процесу і заявила, що цього року не відправить високопосадовців.
Це викликає питання: навіщо взагалі проводити двотижневі багатонаціональні зустрічі, якщо значна частина лідерів ігнорує їх? Христіана Фігуерес, колишня керівниця кліматичного процесу ООН, під час минулорічного зібрання зауважила, що процес COP «не відповідає поставленим завданням».
Джосс Гарман, ексактивіст із кліматичних питань і нинішній керівник аналітичного центру Loom, погоджується: «Золотий вік багатосторонньої дипломатії завершився». Він додає, що «кліматична політика нині більш ніж будь-коли визначається питанням, хто контролюватиме економічні вигоди нових енергетичних галузей».
Але чи змінять щось ще більше зустрічей COP, якщо викиди CO2 продовжують зростати навіть після 29 таких конференцій?
Дональд Трамп і «кліматичне шахрайство»
Відразу після вступу на посаду Дональд Трамп заявив про вихід США з Паризької угоди 2015 року — міжнародної угоди, що спрямована на стримування глобального потепління нижче 1,5°C.
На сесії Генеральної асамблеї ООН у вересні він назвав зміну клімату «найбільшою обманкою, яку коли-небудь спровокували у світі», і застеріг: «Якщо ви не перестанете піддаватися цій зеленій афері, ваші країни зазнають поразки».
Адміністрація Трампа скасувала обмеження на видобуток нафти, газу та вугілля, надала багатомільярдні податкові пільги компаніям викопного палива і відкрила федеральні землі для видобутку ресурсів.
Крім того, Трамп закликав уряди світу відмовитися від «жалюгідних» програм з розвитку відновлюваної енергетики та купувати американський нафтовий та газовий експорт. В Європі, Японії та Південній Кореї погодилися придбати десятки мільярдів доларів американських вуглеводнів, іноді під загрозою штрафних тарифів.
Мета очевидна: Трамп прагне зробити США «енергетичною наддержавою номер один у світі». Тим часом він демонтує чисту енергетичну стратегію свого попередника Джо Байдена.
- Державні субсидії й податкові пільги для вітрової й сонячної енергетики суттєво скорочені.
- Дозволи відкликано, низку проектів скасовано.
- Фінансування досліджень увімкнено на уповільнений режим.
Секретар енергетики США Кріс Райт пояснив: «Вітрова енергетика в США субсидувалася 33 роки — хіба цього недостатньо? Потрібно навчитися стояти на власних ногах після 25-30 років підтримки».
Старший радник з клімату за адміністрацій Обами і Байдена Джон Подеста має іншу думку: «США розбивають чисту енергетику». «Вони намагаються повернути нас не в 20 століття — у 19».
Минулого місяця після зусиль США та Саудівської Аравії було зірвано історичну домовленість щодо скорочення викидів у світовому судноплавстві.
Багато прихильників переговорів COP занепокоєні: що трапиться, якщо шлях США змусить інші країни зменшити свої кліматичні зобов’язання?
Анна Аберг, наукова співробітниця Центру з питань довкілля та суспільства Чатем-Гаусу, охарактеризувала COP як «форум, який відбувається в дуже складному політичному контексті» у світлі позиції Трампа. Вона наголошує, що «важливо, щоб цього року COP подав сигнал світу: все ще існують уряди, підприємства й організації, які діють у сфері клімату».
Занадто пізно вигравати в настільний теніс
Стратегія Трампа ставить США на колізію з Китаєм, який витрачає десятиліття зусиль на домінування в світовому енергетичному секторі, але робить ставку на чисті технології.
За даними сайту Carbon Brief, у 2023 році близько 40% економічного зростання Китаю було зумовлено чистими технологіями. Відновлювані джерела енергії після невеликого спаду минулого року забезпечили понад 25% зростання економіки і зараз становлять понад 10% ВВП.
Як і США Трампа, Китай активно просуває цю модель за межами COP, розширюючи свій енергетичний сектор на глобальному рівні.
Цей розкол сформував нову парадигму кліматичної дискусії, у якій дві світові наддержави борються за контроль над найважливішою галуззю на планеті.
Велику Британію, Європу, а також країни з ринками, що формуються, такі як Індія, Індонезія, Туреччина й Бразилія, змусило опинитися в центрі цієї геополітичної суперечки.
Один із представників уряду розвиненої країни на цьогорічній конференції прокоментував: «Найбільше, чого побоюються — це критикувати Трампа».
Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляйєн у минулому місяці попередила, що Європі не варто повторювати помилки минулого й втрачати ще одну стратегічну галузь на користь Китаю. Вона назвала втрату європейської бази з виробництва сонячних панелей на користь дешевших китайських конкурентів «застереженням, яке не можна забувати».
Європейська Комісія прогнозує, що ринок відновлюваної і чистої енергетики зросте з €600 млрд (£528 млрд) до €2 трлн (£1,74 трлн) протягом десяти років, і має на меті забезпечити щонайменше 15% частку на цьому ринку.
Однак ця амбіція може запізнитися.
Лі Шуо, директор China Climate Hub при Asia Policy Institute, вважає Китай «супердержавою чистих технологій», і домінування країни у виробництві сонячних панелей, передових акумуляторів, електромобілів і вітряків він оцінює як «практично непереможне».
Він порівнює це змагання з необхідністю переграти національну команду з настільного тенісу Китаю: «Якщо хочеш випередити Китай, потрібно було починати 25 років тому. Робити це сьогодні — безнадійно».
Американський і китайський шляхи
- Китай виробляє понад 80% світових сонячних панелей, близько 70% електромобілів і 60% вітрових турбін.
- Ці продукти мають феноменально низькі ціни.
Недавнє підвищення ЄС тарифів на китайські електромобілі ілюструє масштаб дилеми: відкриття ринку може призвести до краху європейського автомобільного сектору, а закриття — завадити досягненню зелених цілей.
Обмеження доступу Китаю до цих ринків може уповільнити скорочення викидів, вважає Джосс Гарман, але він попереджає: «Ігнорування питань економічної й національної безпеки підриває суспільну і політичну підтримку всієї кліматичної ініціативи».
COP: нова роль або втрата сенсу?
Враховуючи глобальні політичні зміни, Анна Аберг прогнозує, що COP перетвориться на щорічний форум для «притягнення країн та організацій до відповідальності», що залишається «важливою функцією».
Цьогорічне зібрання в Бразилії відбувається після заяви Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша про те, що ціль у межах 1,5°C, встановлена в Парижі, буде перевищена, щo він назвав «смертельно небезпечною недбалістю світової спільноти».
Минулого року встановлено рекорд найвищих глобальних температур, а 60 провідних кліматологів у червні повідомили, що при поточних рівнях викидів планета може досягти 1,5°C за три роки.
Незважаючи на це, дедалі більше людей сумніваються в необхідності щорічних зустрічей.
Майкл Лайбрейх, засновник енергетичної консультації Bloomberg New Energy Finance, вважає, що потрібно проводити одну велику COP кожні п’ять років. Між цими заходами, на його думку, слід проводити переговори у меншому форматі, орієнтовані на усунення перешкод для розвитку чистої енергетики.
Також він впевнений, що питання реалізації мають обговорюватися у доречніших локаціях — наприклад, на Уолл-Стріт, «де реально можна профінансувати проекти», а не на окраїні бразильських тропіків.
Водночас організація COP цього року надзвичайно важлива: у порядку денному — отримання згоди для створення багатомільярдного фонду, який підтримуватиме світові дощові ліси, такі як Амазонія та басейн річки Конго.
Майкл Джейкобс, радник з питань клімату колишнього прем’єр-міністра Гордона Брауна і нині професор політики в Шеффілдському університеті, наголошує на важливості сукупної підтримки цього процесу.
За його словами, це передусім політичний сигнал: «Дональд Трамп намагається підірвати колективний процес, але це й послання бізнесу — продовжувати інвестувати в декарбонізацію, адже уряди не зупинять кліматичні ініціативи».
Погляд з Великої Британії
Енергетичний секретар Великої Британії Ед Мілібенд підкреслює, що ці зустрічі принесла реальний прогрес:
- Залучення країн до боротьби зі зміною клімату.
- Запровадження політик, які забезпечили успіх «зеленої революції».
Він зауважує: «Це сухо, складно, тяжко й виснажливо. Але все це абсолютно необхідно».
Водночас багато хто визнає, що міжнародні конференції можуть бути оптимізовані.
Насправді вибір більшості країн полягає в тому, наскільки вони готові підтримати керовану Китаєм революцію чистої енергетики або ж продовжать політику пріоритету викопного палива.
Тому численні експерти прогнозують, що в найближчому майбутньому процес декарбонізації буде все менше пов’язаний із багатосторонніми угодами COP і все більше — із масштабними двосторонніми угодами між окремими країнами.
Рекордні підвищення глобальних температур, політичні перепони, економічні інтереси й боротьба за лідерство в нових технологіях — все це визначає сучасний кліматичний діалог.
Автор: Джастін Роулетт, редактор з питань клімату
Підписуйтеся на BBC InDepth – місце на сайті та у додатку для глибокого аналізу, нових перспектив і докладних розслідувань найважливіших світових питань. Можна отримувати сповіщення про вихід нових розгорнутих матеріалів — детальніше тут.
