У складному мозаїчному контексті нової Сирії триває давня боротьба з угрупованням, яке само себе називає Ісламською Державою (ІД). Цей конфлікт, що відбувається на контрольованому курдами північному сході країни, опинився поза межами уваги медіа через масштабніші війни в інших регіонах.
Водночас, представники курдських контртерористичних структур повідомили BBC, що ячейкі ІД у Сирії консолідуються та активізують свої атаки.
Однією із жертв цієї війни став Валід Абдул-Басіт Шейх Муса. 21-річний юнак мав лише кілька тижнів радості, оскільки у лютому загинув у боях проти ІД на північному сході Сирії. Він був настільки рішучий у боротьбі з екстремістами, що в 15 років втік з дому, щоб приєднатися до курдсько-очолюваних Сирійських демократичних сил (СДС). Його повернули додому через неповноліття, але прийняли через три роки.
Рідні покоління зібралися у дворі їхнього дому в місті Камишли, аби розповісти про його коротке життя. Мати Валіда, Роджін Мохаммед, згадує: «Я бачу його скрізь. Він залишив мені багато спогадів. Він був дуже турботливим і лагідним».
Валід — наймолодший із восьми дітей, наймолодший серед хлопців, і завжди міг «розтопити» материнське серце. Вона пригадує, що коли він чогось хотів, то підходив і цілував її, прохаючи гроші на цигарки. Юний боєць загинув у запеклих боях біля стратегічної дамби; його тіло відшукав двоюрідний брат, який шукав його на лінії фронту. Мати крізь сльози закликає до помсти проти ІД: «Вони розбили наші серця. Ми поховали багато молодих. Нехай Даєш (ІД) буде повністю знищений. Сподіваюся, жоден із них не залишиться».
Проте ІД відновлює вербування й перегрупування. За словами курдських чиновників, бойовики використовують вакуум безпеки, що виник після усунення в грудні минулого року сирійського диктатора Башара аль-Асада.
Сіяменд Алі, представник Народних захисних підрозділів (YPG) — курдського ополчення, яке понад десять років веде боротьбу з ІД і є основою СДС, зазначив:
– Кількість нападів зросла вдесятеро.
– Екстремісти скористалися хаосом й отримали значну кількість зброї з арсеналів колишнього режиму.
– Вони розширили територію діяльності.
– Змінили стратегію: від коротких швидких атак перейшли до штурму блокпостів і встановлення мін.
Стіни його офісу прикрашені фотографіями загиблих бійців YPG, які загинули в боротьбі з ІД. Для США YPG є цінним союзником у війні з терористами, а для Туреччини — терористичною організацією.
За минулий рік загинули 30 бійців YPG, і затримано 95 бойовиків ІД, зазначив Алі. Курдські владні структури мають величезне навантаження, адже утримують близько 8 тисяч підозрюваних у приналежності до ІД із 48 країн світу, серед яких Великобританія, США, Росія та Австралія. В’язні розкидані по численних тюрмах на північному сході Сирії. Незалежно від їхньої провини чи невинуватості, вони не були судимі або засуджені.
Найбільшою в’язницею для підозрюваних у приналежності до ІД є аль-Сіна в місті Аль-Хасака, оточеному високими стінами та спостережними вежами. Через невеличкий люк у дверях камери можна побачити чоловіків у коричневій уніформі з виголеними головами, які мовчазно сидять на тонких матрацах по обидва боки кімнати. Вони виглядають виснаженими і блідими, подібно до «халіфату», який вони проголосили у 2014 році. За словами тюремних службовців, ці чоловіки були з ІД до останнього бою в сирійському місті Багуз у березні 2019 року.
Дехто з ув’язнених носить одноразові маски для запобігання поширенню інфекцій. Туберкульоз став їхнім постійним співмешканцем у аль-Сіна, де вони перебувають без визначених термінів ув’язнення. Тут немає телевізора, радіо, інтернету чи телефонного зв’язку, а також не надходить інформація про падіння Асада й прихід до влади колишнього ісламістського повстанця Ахмеда аль-Шараа — щонайменше, на те сподіваються тюремні керівники.
За словами командира в’язниці, який через безпекові причини не хоче називатися, у кожному крилі тюрми є емір (лідер), який видає фетви — рішення з питань ісламського права.
– Лідери зберігають вплив.
– Видають накази та проводять уроки шаріату.
Один із затриманих, Хамза Парвез із Лондона, погодився дати інтерв’ю, хоча тюремні охоронці постійно слухали їх.
Цей колишній стажер-бухгалтер визнає, що приєднався до ІД у 2014 році у 21 рік. Він втратив громадянство. Запитаний про злочини ІД, у тому числі відрубу рук, він погоджується, що трапилось багато «нещасних» випадків.
– «Трапилось багато речей, з якими я не згоден, — каже він, — але були й ті, що підтримував. Я не командував. Я був просто рядовим солдатом».
Він говорить, що його життя в небезпеці: «Я на останньому подиху… в кімнаті, заповненій туберкульозом, і можу померти в будь-яку хвилину».
Після багатьох років ув’язнення Парвез просить повернути його до Великої Британії.
– «Ми, інші британські громадяни, які перебувають тут, не бажаємо зла, — сказав він. — Ми зробили те, що зробили. Ми прийшли. Приєдналися до Ісламської Держави. Цього не приховаєш».
– На прохання пояснити, як гарантувати, що він більше не загроза, Парвез відповідає з усмішкою: «Вони мають повірити мені на слово».
– «Це те, в чому я не можу переконати людей. Це величезний ризик, який їм доведеться взяти на себе, якщо заберуть нас назад. Це правда».
Велика Британія, як і багато інших країн, не поспішає повернути своїх громадян. Тож курди змушені утримувати бойовиків та приблизно 34 тисячі членів їхніх сімей. Дружини та діти підозрюваних утримуються у розлогих спартанських таборах під відкритим небом, які можна вважати в’язницями просто неба. Правозахисні організації кваліфікують це як колективне покарання — воєнний злочин.
Табір Рож розташований на околиці сирійської пустелі, де вітер сіє пил, а сонце пече нещадно. Тут хоче виїхати мешканка табору, лондонка Мехак Аслам, яка з’явилася на зустріч у офісі менеджера — в легкому вбранні зі злоякавою вуаллю на обличчі, в масці та з кульгавою ходою. Вона розповіла, що була побита курдськими силами багато років тому і отримала поранення від кулі.
Аслам стверджує, що приїхала до Сирії з бенгальським чоловіком Шаханом Чаудхарі нібито лише для надання допомоги і що вони заробляли на життя випічкою тортів. Він зараз у тюрмі аль-Сіна, і обох позбавили громадянства.
Жінка, яка має чотирьох дітей, заперечує участь у ІД, але визнає, що приводила дітей до територій угруповання, де старша дочка загинула від вибуху.
– «Я втратила її у Багузі. Це була РПГ (протитанкова граната) або невелика бомба. Дочка отримала перелом ноги та численні осколкові поранення спини. Вона померла в моїх обіймах», — тихо розповідає вона.
Вона зауважує, що діти мали проблеми зі здоров’ям у таборі, зокрема її восьмирічний наймолодший син. Водночас відмовилася від пропозиції повернути дітей до Великої Британії, адже ті не хотіли залишати її.
– «На жаль, мої діти фактично виросли в таборі, — каже вона. — Вони не знають іншого світу. Двоє народилися в Сирії і ніколи не бачили Британію. Переїзд до невідомих родичів був би для них дуже складним. Жодна мати не повинна стикатися з вибором розлучення зі своїми дітьми».
На зауваження, що вона сама обрала шлях до «халіфату», де ІД вбивала мирних жителів, ґвалтувала та продавала у рабство язидських жінок, кидала людей з будівель, вона запевнила:
– «Я тоді не знала про трагічну долю язидів і про страту людей, скидаючи з даху. Ми нічого подібного не бачили, але знали, що вони були надзвичайно радикальними».
Вона стверджує, що в таборі зазнає загроз через бажання повернутися до Великої Британії:
– «Я вже вважаюсь відступницею в своїй спільноті. Мої діти зазнали нападів: у школі в них кидали каміння».
На питання, чи хоче вона повернення ІД у вигляді халіфату, Аслам відповіла: «Іноді все спотворюють. Я не вважаю, що те, що ми бачили, було справжнім ісламом».
Після годинної розмови вона повернулася до свого намету без ознак бажання покинути табір.
Менеджер табору Рож, Хекмія Ібрагім, розповідає, що там проживають дев’ять британських родин, включно з 12 дітьми, і додає, що близько 75% мешканців досі підтримують ідеологію ІД.
Іншими таборами є аль-Голь, значно радикалізований, де утримують приблизно 6 тисяч іноземців. Для його відвідин нам надали озброєний супровід. Звуки стукотів попереджували про прибуття чужинців, і нам нагадали про ризик потенційних нападів.
Жінки вуалями, одягнені в чорне з голови до ніг, швидко зібралися. Одна з них відповіла на мої питання жестом, ніби перерізує горло. Невеликі діти підняли вказівний палець — жест, традиційно пов’язаний з молитвою в ісламі, який був викрадений ІД. Відвідини в таборі були доволі стислими.
Патрулі СДС охороняють табір і прилеглі території. З нами разом вони рухалися пересіченими пустельними дорогами. Один із командирів заявив: «Сонні клітини є всюди». За останні місяці вони зосередили зусилля на спробах звільнити хлопців з табору — «вивільнити малих хижаків халіфату», за його словами. Більшість таких спроб вдається запобігти, але не всі.
Виростає нове покоління — за колючим дротом — яке успадковує жорстоку спадщину ІД.
В таборі Рож Ібрагім висловлює занепокоєння за дітей: «Ми відчуваємо сум, коли бачимо, як вони ростуть серед цього болота і приймають цю ідеологію». Через ранню індоктринацію вона вважає, що вони стануть ще радикальнішими за своїх батьків: «Вони — насіння нового ІД. Набагато сильнішого за попереднє».
Додаткові репортажі підготували Вітске Бурема, Гоктай Коральтан та Фахад Фаттах.
Матеріал сайту https://www.bbc.com/news
