Археологи провели масштабні дослідження на території палацу Потоцьких у Івано-Франківську, зведеного у XVII столітті. Про результати своєї роботи вони поділилися з агентством «Укрінформ». Серед найбільш вагомих відкриттів знайшлися фрагменти оборонного муру, елементи фундаментів, а також керамічні вироби XIV століття. Фахівці вважають, що ця територія ще до спорудження Станіславівської фортеці могла слугувати місцем існування замку.
Кандидатка архітектури Лариса Поліщук повідомила, що:
– було закладено три розкопи та одну траншею, метою яких стало виявлення та трасування стародавніх фундаментів центральної частини і східного крила палацу Потоцьких,
– досліджувалися стіни фортеці і палацу, підземні об’єкти та споруди,
– визначали стратиграфічну ситуацію на ділянці.
Перший розкоп було зроблено поблизу господарської брами, де до початку досліджень помітне було склепіння підземної споруди. Археологи виявили цегляну арку та частково збережений колектор австрійської доби, який містив різноманітні артефакти першої половини ХІХ століття, серед них:
– керамічний і скляний посуд,
– уламки кахлів XVIII століття,
– рушничний кремінь,
– люльки для куріння тютюну.
Окрім цього, в першому розкопі зафіксовано будівельний горизонт XVII століття у вигляді шару битого алебастру, що містив тваринні кістки, ймовірно залишки харчування будівельників. Цей шар був перекритий суглинковим ґрунтом з домішками цегли-пальцівки, а над ним лежала будівельна підсипка австрійського періоду.
Другий розкоп розташували безпосередньо біля північно-західного крила огорожі палацу. Відомо, що ще у 2011 році на цій ділянці було виявлено підземний тунель, що служив виходом до галереї нижнього бою Станіславівської фортеці.
Кандидат історичних наук Зеновій Федунків розповів про особливості знайдених об’єктів:
– Виявили фундаменти оборонного муру, у будівництві якого можна виділити три етапи.
– Верхній, цегляний мур датується першою половиною ХІХ століття й пов’язаний з австрійським військовим шпиталем.
– Під ним простежується мур із алебастрових блоків на сірому вапняно-піщаному розчині з додаванням чорного піску, який належить до 1730-х років — часу розбудови замкового комплексу сином засновника Юзефом Потоцьким.
– Нижня частина муру складена з алебастрових блоків і цегли-пальцівки на глинисто-супіщаному розчині і датується 1680-ми роками — періодом початку зведення замково-палацового комплексу засновником міста Андрієм Потоцьким відповідно до принципу palazzo in fortezza.
Третій розкоп відкрили біля входу до колишнього шпитального адміністративного корпусу, який пізніше використовували як музей. У 2024 році тут знайшли частину фундаменту з масивних алебастрових блоків. У шурфі зафіксували кут потужної споруди, що, ймовірно, є наріжною частиною фундаменту східного крила палацу, спроєктованого симетрично до барокової осі фортеці як дзеркальне відображення збереженого західного крила.
Також зафіксували траншею, яку провели паралельно до східного фасаду найстарішої у місті цивільної будівлі — західного крила палацу Андрія Потоцького. На глибині близько одного метра було виявлено три фрагменти масивних кам’яних фундаментів. Дві з них мали ширину 2,3 метра, третя ж була пошкоджена при прокладці каналізаційної траншеї. В архітектурі цих фундаментів помітні два будівельні етапи:
1. Нижня частина була мурувана на світлому вапняно-піщаному розчині і датується другою половиною XVII століття.
2. Верхня частина виконана на суглинисто-супіщаному розчині з додаванням цегли вальцівки, належить до 1730-х років.
Нижче за рівень фундаментів у чорному болотистому ґрунті було знайдено фрагменти кераміки XIV–XV століття. Археолог Павло Нечитайло підкреслив, що найдавніші артефакти виявлені в неторканих ґрунтах між фундаментами. Тут на глибині від 1 до 1,4 метра зафіксовано культурний шар товщиною понад 30 см, який містив значну колекцію кераміки другої половини XIV століття.
Павло Нечитайло також зазначив:
– Знахідки свідчать про активне використання цієї території у той час.
– У подібного роду кераміці простежуються традиції центральноєвропейських лицарських замків.
– Ця локація є найвищою топографічною точкою на території палацу.
– Враховуючи ці фактори, а також спадковість укріплень більш раннього періоду для більшості замків і фортець України, можна гіпотетично припустити існування на цьому місці замку ще до побудови Станіславівської фортеці.
– Для підтвердження цієї гіпотези необхідно провести дослідження ділянок палацу, які уникнули будівельних та земляних робіт у XVII–XIX століттях.
– Уже зараз можна чітко стверджувати, що освоєння цієї території почалося з другої половини XIV століття, а характер її використання буде детально вивчено під час майбутніх розкопок.
Всього археологи виявили близько 520 артефактів, серед яких монети, будівельна кераміка, скляний і керамічний посуд. Ці знахідки значно розширюють уявлення про історію використання ділянки, особливості реконструкції фортеці та будівництва палацу, а також свідчать про інтенсивне життя на цьому місці в пізньосередньовічний період.
Палац у Івано-Франківську було зведено родиною магнатів Потоцьких у 1672–1682 роках. Спершу він слугував як приватна резиденція, пізніше був переобладнаний у військовий шпиталь, що частково пояснює брак архівних даних про цю будівлю. Палац входив до складу оборонної фортеці, створеної за зразком «ідеальних міст». На сьогодні збереглися окремі корпуси цієї будівлі.
Всі фотоматеріали були надані Павлом Нечитайлом та Ярославою Паламарчук з сайту «Укрінформ».
