Уявити, через що пройшов американський фігурист Максим Наумов за останні дванадцять місяців, практично неможливо. Трохи більше року тому його батьки — колишні чемпіони світу у парному фігурному катанні Вадим Наумов та Євгенія Шишкова — загинули серед 67 пасажирів у авіакатастрофі поблизу Вашингтона. Серед загиблих було 28 спортсменів, тренерів та батьків, пов’язаних із американським фігурним катанням.
Максим розповів, що однією з останніх тем його розмов із батьками перед трагедією була мрія потрапити до збірної США. Він назвав їх своїми супергероями, взірцями для наслідування та найбільшим джерелом підтримки.
Після виступу спортсмен поділився враженнями з BBC:
– «Вони — мої герої, мої орієнтири і найбільша опора. Я просто хотів зробити їх гордими тут»;
– «Мій тато казав: „Усе — це лише тренування, поки не настають Олімпійські ігри“. Я не можу передати словами, наскільки я відчув ці слова. Також важко описати емоції, коли виходиш на лід у такій важливій хвилині. Лише хотів, щоб вони пишалися мною».
Максим зміг пробитися на Ігри і виступив другим у день виступів, виконуючи танець під «Ноктюрн № 20» Фредеріка Шопена. Хоча він допустив невеликий промах на потрійному акселі, йому вдалося швидко зосередитися та продемонструвати технічно міцну програму.
Закінчивши виступ, 24-річний спортсмен, стоячи на колінах із слізьми на очах, глянув вгору, а арена вибухнула оплесками. З широкою посмішкою його зняли камери, зафіксувавши, як він вимовив «дякую» — можливо, і для людей у залі, і для тих, хто перебував в іншому світі.
За рішенням суддів Максим отримав найкращий у сезоні бал — 85,65 очок, що забезпечило йому місце в топ-24 і право виступити у вільній програмі в п’ятницю.
Коли оголосили результати, Наумов підняв фотографію своїх покійних батьків, на якій він зображений у дитинстві з ними біля льодової арени. Він поділився:
– «Цю світлину я ношу з собою скрізь, куди б не поїхав»;
– «Вона у моїй сумці, буквально на рівні серця»;
– «Вони заслуговують бути тут, поряд зі мною, дивитися разом на результати і сказати: „Подивіться, що ми зробили!“».
