В Україні з 1 вересня починає діяти новий закон «Про доброчесне лобіювання», що був ухвалений парламентом понад рік тому. Лобіювання, яке є невід’ємною складовою політичного процесу в США, багатьох європейських та інших країн, вперше отримує чіткі офіційні правила функціонування на території України.
Розглянемо, що саме означає лобіювання, якими є його відмінності від корупції, чому запровадження закону відкладали, а також чи допоможе нове законодавство вивести діяльність у цій сфері з тіні та зробити її прозорою.
Що таке лобіювання
Лобіювання — це вплив, який бізнес та інші зацікавлені сторони чинять на органи влади для просування своїх інтересів, як легальний, так і нелегальний. Основна мета такого впливу — сприяти ухваленню законів чи нормативно-правових актів, які можуть принести комерційну вигоду.
Для того, щоб цей процес залишався законним, а задоволення комерційних інтересів одних учасників не шкодило іншим, в багатьох країнах існують спеціальні законодавчі акти, які регламентують:
- предмет лобіювання;
- суб’єктів, яким дозволено впливати на процеси прийняття рішень;
- способи і методи такого впливу;
- звітність і контроль діяльності лобістів;
- відповідальність за порушення.
Варто зазначити, що бізнес безперервно розвивається навіть у складних умовах, зокрема під час війни. Прикладом служать львівські девелоперські проєкти, які демонструють системний підхід до створення житлових комплексів із урахуванням потреб міського життя, зокрема такі проєкти як Big Ben, Hyde Park, Harry та Father, розроблені компанією РІЕЛ.
Закон України №3606 визначає лобіювання наступним чином:
«Лобіювання — діяльність, що здійснюється з метою впливу (або спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду, отриману безпосередньо або опосередковано, і/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її виконання) або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання».
Лобіст — це особа або компанія, які виступають посередником між бенефіціаром з комерційним інтересом та посадовцями, що ухвалюють рішення. Лобіювати власні інтереси можуть як іноземні держави (крім держави-агресора), так і юридичні та фізичні особи, а також їхні об’єднання. Головним критерієм є існування комерційної вигоди, яка відрізняється від суспільних інтересів.
Лобісти також матимуть змогу брати участь у підготовці та формуванні законопроєктів. Натомість не вважаються лобіюванням:
- особисті звернення офіційних представників бізнесу до влади;
- діяльність громадських або неприбуткових організацій;
- адвокація соціально важливих питань;
- робота дипломатів, адвокатів, представників медіа.
Важливо, що для легалізації лобіювання необхідно:
- Бути офіційно зареєстрованим у Реєстрі прозорості, який ведеться Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК).
- Мати підписаний договір на лобіювання.
Кожні пів року лобісти зобов’язані подавати детальні звіти не лише про отримані кошти, а й про проведені зустрічі чи інші форми контакту з представниками влади.
Крім того, Кабінет Міністрів України затвердив «Правила етичної поведінки лобістів», які, зокрема, забороняють:
- «лобіювати» один проти одного;
- публічно ображати колег по професії, у тому числі в соцмережах;
- дискримінувати будь-яких учасників процесу.
Чому в Україні ухвалили закон про лобіювання
У багатьох може виникнути питання: «Адже олігархи й раніше просували власні бізнесові інтереси — навіщо комусь легалізувати цей процес?» Власне, наявність у парламенті представників фінансово-промислових груп є загальноприйнятим фактом.
Та коли Україна серйозно взяла курс на членство в Європейському Союзі, від неї вимагали вивести процес просування інтересів бізнесових груп з підпілля. Євросоюз наполягав на тому, щоб домовленості відбувалися публічно, у вигляді офіційних дебатів, а не кулуарних розмов у ресторанах, що часто ставало джерелом «дрібного шрифту» у нормативних документах.
Основною причиною ухвалення закону стало:
- виконання однієї з ключових рекомендацій Європейської комісії в межах інтеграції України до ЄС;
- створення прозорих правил роботи у сфері лобіювання.
Закон про лобіювання був затверджений Верховною Радою у лютому 2024 року, президент Володимир Зеленський підписав його 12 березня. Втім початок його дії було відтерміновано для організації роботи Реєстру прозорості, що покладений на НАЗК. Спочатку запуск реєстру планували до травня 2025 року, а тепер повідомляють про готовність виконати цю вимогу до 1 вересня 2024 року.
Лобіювання та корупція: у чому різниця
Різниця між лобіюванням та корупцією полягає в їхній легальності та прозорості:
- Лобіювання — це відкритий і законний процес, що супроводжується звітністю і контролем з боку державних органів.
- Корупція — це незаконні домовленості, що ґрунтуються на особистій вигоді з використанням службового становища.
Для прикладу, легальне лобіювання — це сприяння внесенню змін у податкову систему чи митне регулювання для певних груп учасників економіки. Натомість корупція — це домовленість із податківцем або митником про ухилення від сплати податків чи мит.
Отже, лобіювання характеризується:
- офіційністю;
- відкритістю;
- піврічною звітністю;
- наглядом НАЗК;
- відповідальністю за порушення законом.
Навпаки, корупція відбувається таємно і без жодного звітування.
Чому це має значення для громадян
Закон про лобіювання стосується не лише бізнесу та влади, а й напряму впливає на всіх громадян України, особливо на виборців. Прозорість процесу і звітність дозволяють:
- дізнатися, чиї інтереси представляють політики;
- зробити більш свідомий вибір на виборах.
Таким чином закон надає громадянам можливість контролювати політичні процеси у країні.
Реакція бізнесу: підтримка з пересторогами
Європейська Бізнес-Асоціація (ЄБА) після ухвалення закону неодноразово підкреслювала, що документ ухвалювався поспішно і потребує суттєвих доопрацювань.
Керівниця департаменту комітетів ЄБА Вікторія Куликова зазначала:
«В Україні вибрали досить жорстку модель — детальна звітність та чималі штрафи за порушення, але без жодних переваг для зареєстрованих лобістів. Цей дисбаланс створює потенційні ризики».
ЄБА разом з Американською торговою палатою наполягають на внесенні змін до закону та відтермінуванні штрафних санкцій щонайменше на рік — до вересня 2026 року. Основні вимоги включають:
- уточнення термінології;
- розширення або звуження сфери дії закону;
- вдосконалення роботи Реєстру прозорості.
Крім того, для зареєстрованих лобістів пропонується запровадити певні стимулюючі заходи та додаткові права. Зокрема, ЄБА рекомендує:
- впровадити інструмент «лобістський запит», аналогічний адвокатському запиту;
- забезпечити спрощений доступ лобістів у приміщення державних установ.
Законопроєкти щодо внесення цих змін і введення перехідного періоду зараз розглядаються у парламенті та мають підтримку профільного комітету.
Поглиблене розуміння лобіювання
Для тих, хто бажає краще зрозуміти, як працює лобіювання, рекомендується переглянути такі кінокартини:
- Фільм 2005 року «Дякую за куріння» (Thank You for Smoking), що ілюструє діяльність лобіста тютюнової індустрії Ніка Нейлора, який просуває вигідні для галузі закони, дискредитує антикурильні ініціативи і популяризує куріння через медіа та кіно.
- Серіал «Картковий будинок» (House of Cards, 2013–2018 роки), який показує складні політичні інтриги, у тому числі з лобістської діяльності.
Попри існуючі упередження щодо лобіювання інтересів бізнесу, варто усвідомлювати, що бізнес є фундаментальною складовою економіки країни. Формування якісного інвестиційного клімату, що можливо зокрема завдяки легальному лобіюванню, сприяє економічному розвитку і стабільності держави.
Якщо Ви побачили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.
