Ефіопія та Еритрея — сусіди в Рогі Африки, між якими останнім часом посилилися напруженість та риторика, що викликає побоювання щодо можливої збройної конфронтації. Конфлікт загострився через прагнення Ефіопії, яка є країною без виходу до моря, отримати доступ до Червоного моря через територію Еритреї.
Прем’єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед ще у 2023 році відкрито заявив, що вихід до моря має для його країни екзистенційне значення, що викликало відверте неприйняття з боку Еритреї. Відносини між цими державами історично були складними: після тривалої боротьби Еритрея, що має 1350 км узбережжя Червоного моря, офіційно відокремилася від Ефіопії у 1993 році, залишивши останню без моря. П’ять років по тому між країнами спалахнула прикордонна війна, внаслідок якої загинуло понад 100 тисяч людей.
Позиція Ефіопії
Абій Ахмед і головнокомандувач армії, маршал Бірхану Джула, неодноразово заявляли про володіння портом Асаб, що розташований приблизно за 60 км від кордону з Еритреєю, наміри повернути його навіть силою. 1 вересня прем’єр-міністр заявив, що втрата доступу до Червоного моря, викликана виходом Еритреї зі складу Ефіопії, буде “виправлена завтра”.
Посол Ефіопії в Кенії, генерал у відставці Бача Дебеле, назвав порт Асаб «багатством Ефіопії», що буде повернено «силою». Під час інтерв’ю 3 листопада він наголосив:
– «Питання вже не в тому, чи належить нам Асаб, а в тому, як його повернути».
21 вересня головнокомандувач Бірхану Джула заявив солдатам, що вони мають боротися за націю, позбавлену виходу до моря, маючи на увазі Еритрею. 25 жовтня він поставив риторичне питання:
– «Як можуть інтереси двох мільйонів людей (Еритреї) переважати над інтересами двохсот мільйонів (Ефіопії)?»
Він також підкреслив:
– «Ми зміцнимо наші оборонні сили, пришвидшимо розвиток і забезпечимо вихід до моря».
Наприкінці серпня начальник військової дипломатії, генерал Тешоме Гемечу, визначив порт Асаб як «наше питання виживання, за яке ми готові платити будь-яку ціну». Начальник інженерного відділу армії, генерал Деста Абчіє, на зустрічі старших офіцерів повідомив, що армія працює «день і ніч», щоб забезпечити доступ до Червоного моря.
Відповідь Еритреї
Відповідь Еритреї в присутності постійних загроз обмежується переважно короткими заявами міністра інформації Ємане Гебремескеля у соцмережі X. Він відкидає вимоги Ефіопії щодо доступу до Червоного моря, називаючи їх “небезпечними” і “отруйною ідеологією іредентизму” — політики повернення втрачених територій.
16 вересня міністерство інформації попередило, що легітимізація «грубої агресії» матиме серйозні наслідки для Ефіопії та сусідніх країн і є «червоною лінією, яку не слід переступати».
У винятковій заяві армія Еритреї 13 листопада закликала ефіопських лідерів утриматися від заглиблення країни у конфлікт і попередила:
– «Хто переступить червону лінію, той опиниться в безодні, з якої не буде другого шансу на виправлення».
Військова активність на кордоні
Подій масових військових пересувань на кордоні поки що немає. Водночас в Ефіопії державне телебачення транслює урочисті церемонії випуску тисяч курсантів із різних навчальних таборів.
Начальник відділу людських ресурсів оборонних сил, генерал-лейтенант Хачалу Шелеме, в інтерв’ю повідомив про «надійний стан» армії та те, що «десятки тисяч молодих людей» приєднуються до неї, зазначивши, що це «послання ворогам».
20 вересня президент Ефіопії Тає Ацке Селассі підвищив у званні 66 старших офіцерів за рекомендацією прем’єр-міністра Абія, підкреслюючи на урочистостях, що готовність армії є «ретельно продуманою». Армія також демонструвала нове озброєння, зокрема артилерію, танки, броньовані автомобілі на державних святкових парадах.
Натомість Еритрея досі не проявляла публічних коментарів чи військових демонстрацій. Однак у країні діє обов’язкова національна служба, де щорічно тисячі юнаків і дівчат проходять військову підготовку.
За повідомленням опозиційного телеканалу Asena TV від 15 жовтня, уряд Еритреї ввів обмеження пересування для військових, наказавши їм залишатися на своїх позиціях.
Інформаційний фон в ЗМІ
В ефіопських державних медіа активно підсилюють офіційну позицію, що країна «несправедливо» втратила порти на Червоному морі, і настав час їх повернути.
Перед новинами на ефірному каналі ETV лунають коментарі про «несправедливу втрату» виходу до моря та шляхи його відновлення. Телебачення також транслює кадри з демонстрацій та церемоній випуску солдатів із плакатами зі слоганами: «Від дамби до моря» (з натяком на Велику ефіопську ренесансну дамбу на Нілі) та «Асаб — наш» або «Асаб — Ефіопії».
Місцеві ЗМІ повідомляють про мобілізацію онлайн-акторів для розповсюдження урядової позиції. За даними US-based Ethiopian Media Services від 30 грудня, ефіопський уряд використовує цифрову «армію з 60 тисяч осіб» для захисту від критики та поширення своїх меседжів.
В Еритреї державні ЗМІ, переважно телебачення, виступають із редакційними матеріалами, звинувачуючи Ефіопію у спробах «ввести світ в оману, повертаючись до питань, вирішених десятиліття тому». Наприклад, у редакційному коментарі 11 жовтня телебачення звинуватило ефіопський уряд у спробах спровокувати конфлікт, «підіймаючи питання, яке було юридично залагоджене раз і назавжди».
У коментарі від 1 листопада редакційна колегія міністерства інформації заявила, що Еритрея не може нести відповідальність за проблеми Ефіопії.
Парадоксально, деякі зарубіжні еритрейські медіа, здебільшого критично налаштовані до влади, зараз закликають єднатися для оборони країни. Так, британський телеканал Asena TV радить своїм глядачам та дисидентам залишити політичні суперечності в бік і захищати Батьківщину. Паризька проопозиційна радіостанція Radio Erena в березні засудила, як вважає, провокаційні заяви Ефіопії.
Історичні корені конфлікту
Більше половини століття, починаючи з 1890 року, Еритрея перебувала під управлінням італійських колонізаторів. Після поразки Італії у Другій світовій війні регіон контролювали британські військові, перш ніж Еритрея стала федеративною частиною Ефіопії.
У 1962 році імператор Хайле Селассі скасував цей режим, інтегрувавши Еритрею до складу Ефіопії. Це спричинило тривалу тридцятирічну громадянську війну, яка завершилася поразкою Ефіопії у 1991 році. У 1993 році еритрейці підтримали незалежність у референдумі.
Протягом початку 1990-х між урядами у Аддіс-Абебі та Асмарі спостерігались добрі відносини, проте розбіжності щодо точного кордону стали причиною війни у 1998 році. Незважаючи на мирну угоду 2000 року, вона так і не була повністю виконана, що призвело до тривалого протистояння.
Ця напруженість завершилася у 2018 році, коли Абій Ахмед зробив мирні кроки до президента Еритреї Ісаяса Афверкі; підписали декларацію про завершення війни, за що Абій отримав Нобелівську премію миру. У 2020–2022 роках уряди двох країн були союзниками у громадянській війні у Тиграї. Згодом відносини знову погіршилися.
