Юлія Хомчин, директорка Інституту стратегії культури, депутатка Львівської міської ради від партії «Самопоміч», поділилася своїми спостереженнями щодо конкурсів на посади директорів трьох культурних установ міста Львова, що відбулися сьогодні.
Серед закладів, де відбулися конкурси:
1. Львівська музична школа №1 імені Андрія Кос-Анатольського — переможцем стала Ольга Хома.
2. Львівський академічний духовний театр «Воскресіння» — новим директором обрано Ігоря Білиця.
3. Театральний центр «Слово і Голос».
Юлія Хомчин наголосила, що відкриті конкурсні процедури для призначення керівників державних та комунальних культурних закладів є одним із найважливіших здобутків культурної реформи останнього десятиліття. Саме завдяки цим конкурсам стало можливим оновлення цих інституцій через залучення нових професійних команд, формування свіжих візій розвитку та підвищення якості управління. Успішні практики відбору керівників існують як на рівні міст, так і на державному рівні, зокрема й у Львові. Зважаючи на результати конкурсів, сьогодні з’явилися реальні можливості для оновлення у двох культурних закладах — музичній школі та театрі «Воскресіння».
Водночас вона висловила занепокоєння у зв’язку з конкурсом на посаду керівника Театрального центру «Слово і Голос», який замість фахового відбору перетворився у вибори та агітаційну кампанію з використанням політичного, публічного, медійного та репутаційного тиску, що супроводжувалося застосуванням різноманітних методів, інструментів та залученням різних людей. Значущим результатом цього конкурсу, за словами Хомчин, стала демонстрація альтернативної позиції, яку представив кандидат Назар Павлик — його відвага брати участь у конкурсі за таких обставин, професійно презентувати власну стратегію розвитку інституції і публічно її відстоювати заслуговує на вдячність.
Щодо результату конкурсу, переможницею стала Наталія Половинка, що, за словами Юлії Хомчин, завершило фактичне свавілля й знищення театру.
Окремо було звернено увагу на складність проведення конкурсів у умовах воєнного стану, що зумовлено наявністю правових колізій та неоднозначним тлумаченням законодавчих норм. З одного боку, суспільство вимагає відкритих конкурсів і оновлення інституцій, а з іншого — правове регулювання конкурсних процедур у культурній сфері в період війни є непослідовним, що породжує підстави для різних інтерпретацій законодавства. В Україні існують різні практики: з одного боку — оскарження результатів проведених конкурсів, а з іншого — успішне призначення керівників інституцій, як, наприклад, у Львівській національній філармонії та Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса.
Культурне середовище вже тривалий час підкреслює необхідність повернути конкурсні процедури у чітке, прозоре та врегульоване правове поле. Окрім того, пропонується вдосконалити механізми проведення конкурсів, удосконалити процедури оцінювання кандидатів, уточнити критерії та вимоги до претендентів, а також змінити підходи до формування конкурсних комісій. Частково ці питання розглядаються у законопроєкті №14391, який спрямований на удосконалення процедур державного управління у сфері культури та культурної спадщини. Міська рада Львова на останній сесії звернулася до Верховної Ради України з проханням врегулювати та покращити умови й процедури проведення конкурсів в умовах воєнного стану.
Підкреслюючи важливість демократичних процедур у культурній сфері, Юлія Хомчин зауважила, що спосіб обрання керівників культурних інституцій є своєрідним тестом на зрілість демократії в країні; якщо прагнути сильних і спроможних інституцій, слід навчитися конкурувати програмами, новими ідеями та професійністю.
На завершення вона подякувала конкурсним комісіям за проведену роботу.
