У п’ятницю, 12 грудня, на Личаківському цвинтарі було представлено декілька зразків надгробних плит, які використовуватимуться у майбутньому Меморіальному комплексі військових поховань. Для ознайомлення родин загиблих захисників та громадськості було запропоновано три варіанти.
Головний архітектор Львова Антон Коломєйцев розповів про процес формування концепції меморіалу. У його межах місто провело архітектурний конкурс, а також організувало більш як 30 зустрічей із родинами загиблих і консультації зі спеціалістами в сфері військової некрополітики. Однією із ключових тем стало визначення матеріалів і дизайну надгробних споруд, які повинні бути максимально довговічними та зберігати свій естетичний вигляд протягом десятиліть. Було запропоновано три варіанти матеріалів:
– пісковик,
– граніт,
– терраццо.
За словами архітектора, граніт, хоч і має світлий відтінок, здатен темніти під час дощу та «заблукати» на фоні дерев. Відтак, на думку команди архітекторів, перевагу варто надати світлим матеріалам. Терраццо, незважаючи на штучне походження, володіє рядом переваг. Пісковик, традиційний матеріал для козацьких могил, є пористим і може руйнуватися під впливом вологи та морозу. Натомість терраццо вже використовується на українських похованнях міжвоєнного періоду і добре підходить для сучасного меморіалу.
Родини загиблих наполягають на тому, щоб біля кожної могили було зелене насадження. Місто гарантує централізований догляд за територією та подальше узгодження технічних аспектів, включно із шрифтами, розміром фотографій і відзнаками про нагороди.
Головний архітектор проєкту Дмитро Райфшнайдер пояснив ключову ідею, яка полягала у створенні поля поховань, що стане серцем меморіального простору. Хрести мають бути світлими, переважно білого кольору, для контрасту з темним тлом Личаківського цвинтаря. Найкращим матеріалом він вважає терраццо, що характеризується міцністю, стійкістю до погодних умов та збереженням зовнішнього вигляду впродовж тривалого часу.
Ключові особливості проєкту за словами Дмитра Райфшнайдера:
– надмогильні споруди матимуть традиційні форми: козацький хрест для християн і прямокутна плита із символікою для представників інших конфесій;
– розмір фотографій і написів обмежений конструкцією хреста, однак архітектори максимально використали простір, зберігаючи читабельність і повагу до даних загиблих;
– у нижній частині замість плити передбачено зелені острівці, щоб зменшити нагрівання плит влітку й створити затишне місце для відвідувачів;
– мета – сформувати простір «світлої пам’яті», куди люди хотіли б приходити.
Мармур не розглядався як варіант через відсутність його в українських родовищах, що спричинило б необхідність імпорту з Італії або Іспанії, значно збільшуючи вартість проєкту.
Дружина загиблого воїна Катерина Редько, чоловік якої похований у першому секторі меморіалу, відзначила, що в інших містах України – Києві, Харкові та Дніпрі – меморіали створювали без участі родин, не враховуючи думки близьких. Вона наголосила на важливості уникнення подібних помилок у Львові й прокоментувала запропоновані варіанти надгробних плит:
– пісковик під дощем нагадує цемент;
– граніт використовується на похованнях УПА, однак він сприймається як пережиток минулого;
– терраццо виглядає естетично як у сонячну, так і у дощову погоду, і є найбільш відповідним матеріалом для меморіалу.
За останній рік концепція майбутнього меморіалу зазнала численних змін. Зокрема, було відмовлено від символічної конструкції у вигляді тризуба, спрямованого в бік країни-агресора. Також скасували заплановану стіну з іменами зниклих безвісти воїнів, переглянули просторові рішення і додали композицію ангела як завершальний акцент. Усі коригування стали результатом багатьох обговорень і пропозицій родин загиблих захисників, відзначив керуючий справами виконавчого комітету Львівської міськради Євген Бойко.
Наразі проєкт меморіалу перебуває на завершальному етапі. За сприятливих погодних умов весною планується розпочати будівельні роботи.
