Євген Бойко
Керуючий справами виконавчого комітету Львівської міської ради
Учора на новому полі почесних поховань на вулиці Пасічній відбулося перше поховання. У цьому контексті слід наголосити, що ця ділянка не була приватизована ні Радянським Союзом, ні Росією. Зараз вона отримує нове значення, яке не пов’язане з історією «мертвих загарбників», що раніше тут поховані.
Короткий історичний екскурс. Назва цієї території виникла після Першої світової війни, коли царська армія поховала в окупованому Львові своїх солдатів. На «Пагорбі слави» було захоронено приблизно 5 тисяч окупантів.
За часів радянської окупації ця ділянка отримала сакральний статус – тут почали хоронити карателів, які боролися проти українського підпілля. Подібний символізм зберігся і в період Незалежності України, коли територія слугувала місцем збору проросійських сил.
Ситуація докорінно змінилася після початку російської агресії: українське суспільство почало позбуватися радянської та російської спадщини, «червоне» капище було знищено, а залишки «визволителів» перепоховано. Таким чином територію повністю очистили від будь-яких асоціацій із катами.
Далі наведені основні тези, що допоможуть зрозуміти, чому це місце стане гідним і шанованим останнім прихистком для наших Захисників та Захисниць.
-
Чи допустимо ховати наших воїнів поряд із загарбниками?
Львів та його мешканці ніколи не запрошували «визволителів» — ані в 1914, ані у 1944 роках. Ті, хто загинули в спробах захопити Львів, не заслуговують на жодної частки цієї землі, адже це територія українського народу. -
Практичні аспекти питання
Поле почесних поховань на Пасічній належить до Личаківського цвинтаря й знаходиться за 10–15 хвилин пішки від Поля почесних поховань на вулиці Мечникова. З пагорбу, де розташована ділянка, відкривається мальовничий вид на Львів, а також зручно дістатися громадським транспортом.
Для здійснення поховань отримано всі необхідні висновки від провідних експертних інституцій: від фахівців з громадського здоров’я до спеціалістів із збереження історичного середовища. Робоча група з увіковічення пам’яті Героїв національно-визвольних змагань за Незалежність, у складі якої ветерани, родини загиблих, архітектори, науковці та інші експерти, також підтримали цю ініціативу. Важливо, що загиблих будуть ховати в цинкових трунах.
Залишається можливим, за бажанням родин, проведення поховань і на інших цвинтарях громади. -
Яким буде новий меморіал?
Нове поле почесних поховань розділять на 12 секторів. Збережено та облагороджено зелені насадження. Надгробки будуть виконані в тому ж стилі, що і на Мечникова. Для облаштування церемоніальної зони проведуть окремий архітектурний конкурс. Площа нової ділянки становитиме приблизно половину площі поля почесних поховань на Мечникова. -
Чи не заперечують монастир сестер-служебниць проти організації поховань поруч?
Присутність монастиря і сестер-служебниць лише сприяє створенню сакральної атмосфери та молитовного настрою. Самі сестри запропонували свою допомогу для підтримки родин загиблих. На цвинтарі може бути споруджена невелика екуменічна сакральна споруда, що відповідає мрії Митрополита Андрея щодо такого місця. -
Де в майбутньому ховатимуть ветеранів російсько-української війни?
Людина, яка захищала країну на фронті, повинна мати посмертну честь і повагу не лише в разі загибелі безпосередньо в бойових діях. Для цього необхідне спеціалізоване військово-меморіальне кладовище. Міська влада усвідомлює таку потребу та працює над її реалізацією. Нині існує ділянка у межах громади, яку найближчим часом представлять для громадського обговорення.
Поховання Захисників та Захисниць — це складне й водночас почесне завдання. Кожна могила є великою святинею для народу та водночас місцем горя, утрати, розради і молитви для рідних, друзів і близьких Героїв. Біль від втрати не зникне навіть тоді, коли стихнуть постріли. Вони здійснили неможливе заради нас, і відповідно наше завдання — зробити для них усе можливе та гідне. Пам’ять про загиблих об’єднує суспільство, як нічого інше.
Усі фотографії — Роман Балук
