Ніккі Пефект, яка протягом десяти років працювала переговорником із заручниками у столичній поліції Лондона, поділилася своїм унікальним досвідом. Вона переконана, що навички, набуті в підрозділі переговорів Нью-Скотленд-Ярду, можуть виявитися напрочуд корисними у батьківстві.
За понад тридцять років служби у поліції, включно з роботою в міжнародній команді переговорників з кризових ситуацій, Ніккі неодноразово стикалася з ситуаціями, коли баланс між збереженням спокою та емоційним зривом був надзвичайно крихким. Вона відзначає, що в батьківських стосунках часто виникають подібні моменти, коли неможливо передбачити, як саме пройде розмова.
В інтерв’ю подкасту BBC «Parenting Download» Ніккі назвала три основні техніки, які допоможуть батькам залишатися спокійними і зберігати контроль над ситуацією:
-
Надайте дитині «вибір без вибору»
- Діти регулярно випробовують межі дозволеного та часто навмисно протистоять проханням дорослих.
- Замість того, щоб встановлювати свою авторитетну позицію, нагадуючи про повчальні «тому що я так сказав», Ніккі радить використовувати техніку «вибору без вибору».
- Цей метод полягає у тому, щоб запропонувати дитині вибір між двома варіантами, обмеженими батьківською волею, що дає відчуття контролю і впливу, але у результаті веде до бажаного дорослими сценарію.
- Наприклад: можна запитати, чи хоче дитина одягти куртку в будинку чи на вулиці.
- Іншим прикладом служить ситуація, коли дитина відмовляється їсти овочі — їй можна запропонувати обрати між брокколі та брюссельською капустою.
- Такий підхід не гарантує миттєвого результату, але істотно знижує опір і сприяє більш ефективній комунікації.
-
Зачекайте 90 секунд перед відповіддю
- Коли виникають складні емоційні ситуації, Ніккі радить утриматися від миттєвої відповіді щонайменше півтори хвилини.
- Ця пауза допомагає уникнути емоційної реакції і дає змогу обдумати свою позицію.
- Як наголосив один із агентів ФБР, «у житті ви не можете змінити людей, але завжди можете обирати, як реагувати».
- Важливо пам’ятати, що навіть під впливом сильних почуттів завжди існує можливість вибору на користь логіки.
- Іноді доречна відповідь — визнання власних емоцій (наприклад: «Я зараз роздратований і мені потрібно подумати»), або просто мовчазне уважне слухання.
- Особистим прикладом для Ніккі стала ситуація, коли її падчерка зізналася, що хоче провести Різдво з батьком та братами, які переїхали далеко.
- Хоча внутрішня боротьба за те, щоб вона залишилась, була сильною, врешті-решт довелося «натиснути паузу» і зрозуміти, що це її свято, а не її власне, що допомогло планувати подальші спільні святкування.
-
Розумійте їхню точку зору
- Вміння бачити ситуацію очима дитини, незалежно від її віку, є ключовим моментом у переговорному процесі.
- Це дозволяє не просто нав’язувати своє рішення, а подавати його як взаємовигідний варіант, адже дитина почувається почутою і важливою.
- Цей підхід Ніккі називає «силою переговорів» — за умови чесного і відкритого спілкування люди більшою мірою приймають запропоновані аргументи.
- Частим джерелом конфліктів у сім’ї є опір дитячим примхам, наприклад, під час встановлення часу відходу до сну.
- Для дитини різка зміна режиму може означати втрату контролю і викликати гнів або сльози.
- Тому запропонований нею спосіб — поступове ознайомлення з розпорядком дня одразу після повернення додому.
- Потрібно грамотно інтегрувати інформацію про вечірні ритуали і періодично їй нагадувати, наприклад: «Спочатку вечеря, потім дивимося телевізор, а після цього — сон».
- Такий попередній обхід дозволяє дитині відчути інформованість і належність до процесу, що значно зменшує кількість емоційних вибухів.
Таким чином, професійний досвід у сфері кризових переговорів може стати надзвичайно цінним для тих, хто прагне виховувати дітей у гармонії, з повагою до їхньої особистості та з умінням долати складні моменти в спілкуванні.
