Мартіна була захоплена ідеєю відвідування курсу з жестової мови для немовлят. Вона сподівалась, що навчить свою дитину спілкуватися за допомогою простих рухів рук та матиме можливість познайомитися з іншими матусями з району. Однак після третього заняття вона взяла свого новонародженого сина на руки і пішла. Відчуття постійного осуду настільки її виснажило, що вона більше не хотіла повертатися.
За словами Мартіни, інші мами висміювали її батьківські методи — зокрема, те, що вона годує сина з пляшечки, а також критикували рішення народжувати шляхом кесаревого розтину. Вона мала враження, що ці жінки сприймали її як ліниву матір. “Здавалося, що скільки б я не намагалася, мене все одно не приймуть”, — ділиться вона. Мартіна проживає у Уельсі.
Жінка у своїх 30-х зазначає, що атмосфера у групі нагадувала їй суперництво між школярками-підлітками, при цьому учасниці не мали щирої зацікавленості у спілкуванні з нею. Американська співачка та акторка Ешлі Тіздейл нещодавно поділилася спогадами про “токсичну мамську групу”, в якій вона перебувала. Вона згадує, що деякі учасниці, включаючи неї саму, відчували себе ізольованими й вилученими з різних заходів. Ця ситуація контрастувала з її попередніми думками про переваги підтримки з боку інших мам після народження першої дитини у 2021 році.
За словами клінічного психолога доктора Ноель Сантореллі, яка вивчала феномен “матусь-злісних дівчат”, материнство є “однією з найглибших трансформацій ідентичності” у житті жінки. Воно може активувати:
- Невпевненість у собі;
- Порівняння себе з іншими;
- Страх соціального виключення.
Конфлікти в таких групах часто мають прихований характер і не обмежуються виключенням із спільноти, а також проявляються у плітках та пасивно-агресивних заявах. Багато матерів не розуміють причини такого ставлення до них, що призводить до почуття сорому, розгубленості та самозвинувачення.
Для Мартіни осуд почався навіть до народження її сина, якому зараз рік. Вона завантажила додаток для спілкування між вагітними та молодими мамами і почала листуватися з жінкою з місцевості. Відносини здавались дружніми, проте після того, як Мартіна повідомила, що планує планове кесареве розтинання, співрозмовниця перестала відповідати. “Саме тому я так боюся приєднуватися до дитячих груп, — каже Мартіна. — Бо люди дуже судять одне одного”.
Водночас вона розуміє важливість взаємної підтримки, особливо для новоспечених матусь, які відчували соціальну ізоляцію або переживали післяпологову депресію. Саме через відчуття самотності Рейчел, яка була на підході до 30 років, вирішила долучитися до місцевої групи матерів у Вірджинії, США. Після народження першої дитини звичайні запрошення від друзів стали рідшими.
Спочатку група була підтримкою — діти гралися разом, святкували дні народження та навіть їздили у відпустки. Згодом почалися конфлікти, малі непорозуміння переростали у великі сварки, а діти іноді відчували неприязнь один до одного, розповідає Рейчел. Крім цього, хтось завжди опинявся поза колом, став об’єктом насмішок або був виключений із заходів. Зрештою і сама Рейчел стала жертвою соціального відчуження — запрошення на певні зустрічі припинили надходити. Вона намагалася вирішити проблему під час вечірки на даху з іншими мамами, але отримала лише ігнорування та репліку від “королеви бджіл”: “Ти зіпсувала мені вечір”. Після цього Рейчел була повністю виключена з групи. “Це було дуже боляче, — згадує вона. — Я прокидалася вночі і переглядала в голові все, що було сказано й зроблено”.
Доктор Сантореллі часто консультує матусь у виборі стратегії: чи варто мовчки прийняти поступове відчуження від групи, або ж безпосередньо звернутися до інших учасниць, хоча це може загрожувати дружбі між дітьми. Вона застерігає, що відкритий конфлікт не завжди є найкращим виходом, особливо коли існує нерівність влади або сильні міжособистісні зв’язки дітей. У багатьох випадках поступове відсторонення від групи може стати найбільш захищаючим способом, особливо коли ці зв’язки неможливо повністю уникнути — у школах, сусідстві чи спортклубах для молоді.
Натомість Мішель Елман, авторка книги “Поганий друг” про розриви дружніх стосунків, вважає, що питання слід відкривати і обговорювати. “Якщо цього не робити, то дружба неминуче розпадеться, — стверджує вона. — Якщо ж заводити розмову, це дає людям шанс змінитися”.
Іншим способом подолання токсичних відносин у мамських колах є повне відмовлення від участі в них. Келлі, коли була на початку 30-х і мешкала в Лондоні, приєдналася до місцевої групи, але відчула розбіжність у цінностях і фінансовому статусі з іншими учасницями, багатьох яких працювали у фінансовій сфері міста. “Мене фактично витіснили з групи через домінування однієї жінки, — розповідає Келлі. — Вона хотіла бути найактивнішою і, можливо, їй не подобалося, що я змушувала інших сміятися”.
Після переїзду у рідне місто та народження ще двох дітей, Келлі більше не приєднувалася до нових груп і не є учасницею шкільних чатів у WhatsApp. Проте відвідувала заняття з розвитку сенсорики для дітей молодшого віку і несподівано знайшла справжню подругу в іншій мамі. Вони близькі й підтримують одна одну, оскільки поділяють схожу безоцінкову позицію щодо виховання.
Рейчел, якій зараз трохи за 20, визнає, що свого часу сама сприяла токсичній атмосфері в мамській спільноті, чим тепер щиро шкодує. Вона пояснює це “стадним інстинктом”. Був випадок, коли одна матір постійно запізнювалась на заняття пілатесу, і Рейчел разом з іншими учасницями висміювала її за спиною. “Чому ми були такими жорстокими через запізнення? Це абсурд, — розмірковує вона. — Але коли це весело, пліткувато і ти в центрі групи, ти повністю занурюєшся, не відчуваючи провини. Зараз, звісно, мені дуже прикро”.
Оглядаючись назад, Мартіна усвідомлює, що теж ловила себе на засудженні інших батьків, особливо тих, хто підвищує голос на дітей. Вона визнає цю іронію. Зараз вона шукає нову мамську спільноту, але з побоюванням — не лише через страх власної оцінки, а й через страх поведінки інших батьків, з якою доведеться стикатися її дитині. “Немає правильного вибору, — каже Мартіна. — Коли у тебе багато друзів, які не мають дітей, здається, що вони не можуть зрозуміти, наскільки це складно. А коли шукаєш мам, які розуміють, вони все одно тебе судять”.
Імена змінено для конфіденційності.
