Виверження вулкану приблизно у 1345 році могло стати поштовхом до ланцюгової реакції, що призвела до найсмертоноснішої пандемії в історії Європи — Чорної смерті, стверджують науковці. Дослідження, проведені на основі аналізу річних кілець дерев, свідчать, що виверження спричинило кліматичний шок, що, у свою чергу, призвів до низки подій, які занесли хворобу в середньовічну Європу.
Згідно з цією теорією:
– Попадання попелу і газів від вулканічної активності спричинило різке зниження температури.
– Настали несприятливі умови для сільського господарства, що спричинило неврожай.
– Для запобігання голоду, численні італійські місто-держави були змушені імпортувати зерно з регіонів навколо Чорного моря.
– Через цей торгівельний зв’язок до Європи проникли блохи, що переносили збудник чуми.
Експерти підкреслюють, що цей «ідеальний шторм» кліматичних змін, продовольчої кризи й інтенсивної торгівлі нагадує про сучасні виклики поширення хвороб у глобалізованому і потеплому світі. За словами доктора Ульфа Бюнтгена з Кембриджського університету, хоча поєднання факторів, що викликали Чорну смерть, видається рідкісним, вірогідність появи зоонозних хвороб і подальших пандемій у світі з потеплінням клімату зростає.
Він також зазначив, що це особливо актуально на фоні недавніх подій, пов’язаних із Covid-19.
Чорна смерть, яка охопила Європу в 1348–1349 роках, забрала життя до половини населення континенту. Збудником хвороби був бактеріальний мікроорганізм Yersinia pestis, що передавався дикими гризунами, зокрема пацюками, і блохами.
Дослідники вважають, що спалах мав початок у Центральній Азії й розповсюдився по світу завдяки торговельним шляхам. Проте точна послідовність подій, які занесли згубну хворобу до Європи та спричинили мільйонні жертви, тривалий час лишалася предметом наукових дискусій.
Новий внесок у розв’язання цієї загадки зробили дослідники з Кембриджського університету та Інституту історії і культури Східної Європи імені Лейбніца у Лейпцігу. Вони використали дані з річних кілець дерев і льодовикових кернів для реконструкції кліматичних умов у період Чорної смерті.
Результати їх досліджень вказують:
1. Вулканічна активність близько 1345 року призвела до різкого і стійкого зниження температур через викид у атмосферу попелу й газів, які зменшували проникнення сонячного світла.
2. Через різке похолодання значно погіршилися умови вирощування сільськогосподарських культур у басейні Середземного моря.
3. Щоб запобігти масовому голодуванню, італійські міста-держави почали активний імпорт зерна з регіонів поблизу Чорного моря.
4. Торгівля сприяла проникненню бліх, інфікованих смертельною хворобою, на територію середньовічної Європи.
Доктор Мартін Баух, експерт з історії клімату і епідеміології середньовіччя з GWZO, наголосив, що кліматичні коливання поєдналися з уже досить складною системою продовольчої безпеки, створюючи умови «ідеального шторму».
За його словами:
– Протягом понад століття італійські міста успішно побудували далекі торговельні маршрути по Середземному морю і Чорному морю, які ефективно допомагали запобігати голоду.
– Водночас ці маршрути несподівано спричинили масштабну катастрофу, оскільки дозволили занести смертельну інфекцію на європейський материк.
Про результати досліджень науковці повідомляють у журналі Communications Earth & Environment.
Отже, виверження вулкану, яке спричинило раптове похолодання й неврожай, а також посилені торгівельні зв’язки між італійськими містами та регіонами навколо Чорного моря послужили умовами для появи та швидкого поширення Чорної смерті в Європі.
Пандемія Чорної смерті, що забрала мільйони життів, була викликана бактерією Yersinia pestis, переносниками якої були дики пацюки та блохи.
Фахівці застерігають, що в сучасному світі, де посилюються кліматичні зміни та глобальна торгівля, такі складні взаємодії можуть спричинити появу нових зоонозних захворювань із потенціалом для глобальних пандемій.
