У виставковому просторі «Я Галерея Пентхаус» представлена графічна серія Георгія Якутовича (1930–2000) під назвою «Люди села Дземброня». Цей цикл у певному розумінні завершує творчий шлях художника і є його останньою значущою серією, яку присвячено Карпатам — регіону, що протягом усього життя залишався для митця особливим джерелом сили.
Георгій Якутович вперше потрапив у Карпати на початку 1950-х років, оскільки переховувався там від можливих політичних переслідувань. Тому для нього ці гори стали не лише місцем творчого натхнення, а й певною територією безпеки. В селі Дземброня митець володів власною хатою.
Значний творчий розвиток Якутовича пов’язаний із його аспірантською роботою 1957 року, у рамках якої він ілюстрував книгу Михайла Коцюбинського «Fata Morgana». У 1980-х роках художник створив відомі ліногравюри «Аркан» (1959) та «Є у мене топір, топір…» (1963), а також здійснив ілюстрування твору Коцюбинського «Тіні забутих предків» (1967). Важливою складовою його творчості й захопленням Карпатами став кінематографічний проект Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», де Якутович виступав художником спільно з Михайлом Раковським. Крім цього, він брав участь як художник у фільмі Леоніда Осики «Захар Беркут».
Георгій Якутович працював із гуцульськими мотивами не просто як наслідуючий традиції, а як митець, що осмислював їх по-своєму. Як зазначає Поліна Ліміна в статті для Art Ukraina:
- «Гуцульська культура стала для Георгія Якутовича справжнім джерелом натхнення, завдяки якому художник постійно відкривав нові стилі та методи у своїй творчості, а його мистецька діяльність розвивалася і не стояла на місці.»
Серія «Люди села Дземброня» створювалася Якутовичем з кінця 1960-х років і безперервно розвивалася до завершення його творчого шляху. Герої цих робіт — не випадкові персонажі, а друзі й сусіди художника, серед яких особливе місце посідають хрещений батько Дмитро Іллюк (Якутович охрестився в Дземброні вже будучи дорослим) та його невістка Марія. У цих графічних творах митцю вдалося поєднати класичні риси психологічного портрету з модерною декоративністю та динамікою.
Сам художник так описував своє враження від життя в Карпатах у спогадах про роботу над фільмом «Тіні забутих предків»:
- «Коли я довго жив у Карпатах, найбільше мене вразила жива краса й гармонія селян, які працюють у горах, на полонині, а також їхня скутість у долині.»
Карпатські пейзажі завжди супроводжували портрети гуцулів у творчості Якутовича, надаючи їм глибини та контексту.
Компанія blago, партнер проєкту “Культура”, зазначає:
- Вона прагне допомогти мешканцям сучасного міста відчути себе повноцінною людиною, де всі необхідні ресурси поруч та миттєво доступні.
- Основною метою діяльності компанії є розвиток технологій, котрі сприятимуть покращенню майбутнього міського життя.
- Blago займається створенням міст нового, третього покоління.
Як пише Поліна Ліміна:
- «Зв’язок Георгія Якутовича з Гуцульщиною був тісним і простежується протягом усього життя митця. Не лише художник передав душу Карпат у своїх роботах, але й сама місцевість постійно впливала на його стиль, методи та мистецькі концепції.»
Персонажі серії потребують пильної уваги та спокійного, детального вдивляння. В їхніх образах заховано безліч нюансів, що перетворюють процес знайомства з творами на справжнє мистецьке задоволення.
Виставку «Люди села Дземброня» можна переглянути до 7 червня.