У Львові, у Jam Factory Art Center, триває четверта частина кураторського проєкту Нікіти Кадана під назвою «Дивлячись у розриви». Цей виставковий цикл є платформою для творів переважно сучасних українських митців, зокрема, за винятком робіт Марії Примаченко, які символізують тяглість традиції. Об’єднуючими темами багатогранної експозиції виступають такі мотиви, як самотність, втрати, розриви, а також війна, яка наразі не припиняється.
Попередні етапи проєкту вже мали місце у низці локацій: Києві, Дніпрі, польському Соколовсько, парку Тіргартен у Берліні, на острові Тешіма та в Токіо (Японія).
Куратор заходу, художник Нікіта Кадан, під час офіційного відкриття розповів, що львівська частина циклу «Дивлячись у розриви» починається з роздумів про «я» та «ми» у контексті війни, відображає взаємини індивідуального та колективного, а далі продовжується темою самотності.
Власними словами куратор описав це так:
– «Самотність у постійно переписуваній історії».
– «Самотність у суспільній угоді, яку зазвичай неодноразово порушують».
– «Самотність у розірваній сучасності, в умовах, коли говорити про самотність ніби недоречно».
Він наголосив, що тема самотності є надзвичайно важливою, адже вона часто сприймається як щось незначне на фоні жорстких випробувань, через які проходять люди в безпосередній зоні бойових дій, хлопці й дівчата на фронті. Однак, за його словами, самотність існує скрізь — навіть у найгірших обставинах, що створює широкий спектр людських переживань у воєнний час. Вона проявляється і в історії, коли порушуються причинно-наслідкові зв’язки, і тоді певні об’єкти, явища чи імена виявляються ніби завислими у просторі через порване «ниття», що раніше їх тримало.
Окремі експонати та проєкти на виставці існують самостійно, але водночас між ними встановлюються діалоги, які іноді є очевидними, а інколи потребують уважного спостереження.
Наприклад:
– Робота Ярослава Футимського присвячена художнику Мирославу Ягоді — це портрет із написом «“Ми” — Мирослав, “Я” — Ягода», поряд із творами самого Мирослава Ягоди.
– Поруч розміщені твори Маргарити Половінко і Олега Голосія. Маргарита загинула на російсько-українській війні у квітні 2025 року, тоді як Олег, який був для неї творчим орієнтиром, помер ще 1993-го. Маргарита ставила питання, чи пішов би Олег добровольцем на фронт. В експозиції також показана його робота «Братик», присвячена рідному братові Денису, який зараз служить у ЗСУ. Сама Маргарита створювала портрети дітей, загиблих під час війни, малюючи свої твори кров’ю, усвідомлюючи, що ця сумна статистика лише зростатиме.
– Ще один витвір загиблого митця — «Леся і стрічки її боротьби» Давида Чичкана. Через позицію художника його виставки піддавалися цензурі та вандалізму.
– Інсталяція Богдани Косміної присвячена погромам ромського табору у 2018 році.
У межах експозиції представлено також:
– Роботу Павла Макова «Чоловік і жінка – місце роботи», створену ще до початку повномасштабного вторгнення, яка символізує загрозу, що може впасти на кожного.
– Цикл робіт фотографа Михайла Плінчука, що розповідає про Львівську кераміко-скульптурну фабрику, яка вже фактично знищена, а також зображення, створені у 2022 році на Київщині.
– Зворушливе відео Яреми Малащука та Романа Хімея — історія хлопчика Яріка, що виїхав за кордон разом із матір’ю. Водночас у нього є робот, який ходить місцями, де Ярік навчався і проводив час із друзями.
Традиційно емоційний та лаконічний проєкт Жанни Кадирової «Ресурс» об’єднує мотивації втрати людей і карпатського лісу. Митця одягає дерева у піксель, створюючи багатошарову інсталяцію зі змістом, що містить прості, але глибокі символи, бездоганна прямота яких не означає простоти інтерпретації.
Виставка містить багато болісного та трагічного, однак не позбавлена іронії, що проявляється, зокрема, у творчості Каті Копєйкіної та інсталяції Володимира Воротньова «Смерть Ахіллеса».
Окрім цього, експозиція демонструє проєкти, що вже викликали спротив і дискусії під час минулих показів. Зокрема, це проєкт львівської фотографки Марти Сирко «Скульптурні», фрагмент якого представлено на виставці, а також анімація Дани Кавеліної, що традиційно викликає багато питань.
Загалом виставка не покликана бути місцем комфортного споглядання — це простір для дискусій, роздумів і гострого запиту, надважливо для глядача уважно розглядати експонати.
До участі у проєкті увійшли наступні митці:
1. Андрій Бойко
2. Андрій Бояров
3. Андрій Сагайдаковський
4. Антон Саєнко
5. Аттіла Гажлінскі
6. Богдан Сокур
7. Богдана Косміна
8. Василь Ткаченко
9. Весела Найденова
10. Владислав Плісецький
11. Володимир Воротньов
12. Галина Жегульська
13. Давид Чичкан
14. Дана Кавеліна
15. Жанна Кадирова
16. Зоряна Козак
17. Ілля Тодуркін
18. Катерина Єрмолаєва
19. Катя Копєйкіна
20. Ксенія Гнилицька
21. Майя Ніколаєва
22. Маргарита Половінко
23. Марія Примаченко
24. Марта Сирко
25. Мирослав Ягода
26. Михайло Палінчак
27. Нікіта Кадан
28. Олег Голосій
29. Олег Перковський
30. Олександр Гнилицький
31. Оля Єрємєєва
32. Павло Бедзір
33. Павло Ковач
34. Павло Маков
35. Саша Долгий
36. Севіля Наріман-Кизи
37. Сергій Ануфрієв
38. Станіслав Туріна
39. Федір Тетянич
40. Юрій Болса
41. Юрій Іздрик
42. Юрій Лейдерман
43. Ярема Малащук та Роман Хімей
44. Ярослав Футимський
Виставка триватиме до 17 травня у просторі Jam Factory Art Center у Львові.
Автор світлин — Софія Соляр.
