Фреска Преображення Господнього зображена в куполі церкви Преображення Господнього, яка розташована у селі Вороблячин Яворівського району. Цю муровану святиню було зведено у період з 1927 по 1930 роки за участі відомих митців. Проєкт храму створив архітектор Олександр Лушпинський, а стінопис вівтарної частини виконав видатний український художник Дем’ян Горняткевич. Детальніше про історію церкви та її цінні реліквії можна дізнатися на платформі «Сакральна спадщина Львівщини».
Село Вороблячин відоме з кінця середньовіччя, щонайменше з 1409 року. Раніше на його території стояла дерев’яна церква, остання з якої була зведена у 1662 році. У 1970-х роках цю споруду перевезли до київського скансену Пирогів, де вона, на жаль, згоріла. Однак релігійне мистецтво села вдалося частково врятувати: ікону Благовіщення та кілька хоругв перенесли до Львівського музею народної архітектури і побуту; також туди ж потрапив іконостас кінця XVIII століття, який раніше був встановлений у церкві Пресвятої Трійці села Клокучки. Окрім того, п’ять ікон із цієї дерев’яної церкви зберігаються у Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького.
Мурована церква у Вороблячині вирізняється унікальною архітектурою. Як пояснює мистецтвознавиця Мар’яна Студницька, її конструкція поєднує п’ятикамерну споруду з трибанним завершенням, а основні обсяги будівлі мають пірамідальну форму.
– Центральна баня є найвищою серед інших.
– Нижче розташовані два куполи, які через відсутність підбанників виглядають так, ніби «вростають» безпосередньо у покрівлі вівтарної частини та бабинця.
– Навколо центральної бані, по кутах нави, стоять чотири пілони, увінчані декоративними маківками.
Ця композиція створює унікальне враження семиверхової будівлі. Бані мають бароковий силует, а вікна представлені у вигляді квадратних, аркових прорізів, схожих на бійниці. Важливо зауважити, що віконні отвори зроблені не в традиційному барабані, а безпосередньо в куполі. Сучасники покрили дах лускато-блискучим матеріалом булат, що надає будівлі особливого блиску.
Західний фасад церкви виконаний у вигляді лоджії-підсіння з аркадою. Цей архітектурний прийом відсилає до опасання дерев’яних церков, ренесансних підсінь та ґанків барокових споруд України.
Стінопис вівтарної частини храму створив знаменитий український художник Дем’ян Горняткевич. Його роботи відзначаються багатством деталей: постаті святих оточені щільними орнаментальними мотивами, де домінують насичений ультрамариновий колір, глибока багряна барва та позолота.
В композицію рослинного плетива включено шість круглих медальйонів із християнською символікою:
1. Агнець Божий – один із титулів Ісуса Христа.
2. Зображення Таїнств Євхаристії у вигляді виноградної лози та пшеничного колосся.
3. Євхаристійні хліб та риба.
4. Герб Святого Престолу та Ватикану.
Під куполом художник відтворив сцену храмового свята – Преображення Господнього.
Розписи в наві церкви датуються другою половиною ХХ століття.
Іконостас храму формувався двома етапами: первісно встановили намісний ряд, а завершальні елементи додали у другій половині ХХ століття. Серед найцінніших ікон намісного ряду мистецтвознавці виділяють зображення Святого Миколая, Богородиці з дитиною, Ісуса Христа з Євангелієм та Преображення Господнього.
Фото Олекси Піджарого ілюструють унікальність і красу як внутрішнього оздоблення, так і архітектурних форм цього сакрального ансамблю. Якщо ви виявили помилку на цій сторінці, будь ласка, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для повідомлення.