Наслідки тієї легендарної вечірки з часом минули, але вплив золотого вікенду для британського тенісу зберігається й нині. Енді Маррей у тому ж році здобув ще п’ять титулів на турнірі, включно з перемогою на ATP Finals, що принесла йому перше місце у світовому рейтингу та встановила новий стандарт для майбутнього покоління спортсменів.
З того часу ніхто не зміг повторити його успіхів, однак за останнє десятиліття відбулися інші вагомі здобутки, серед яких варто відзначити:
– Емма Радукану, яка у 2021 році завершила 44-річне очікування Великої Британії на жіночого чемпіона Великого шолома, здобувши титул на Відкритому чемпіонаті США.
– Зміцнення глибини складу британського тенісу, особливо у чоловічому дивізіоні.
Статистика зростання представництва Британії у світовому рейтингу чоловіків свідчить:
1. У 2016 році у топ-200 світового рейтингу було всього троє британців.
2. Сьогодні ця цифра зросла до восьми.
Також значний прогрес спостерігається в парному тенісі. За десять років до 2016 року британські тенісисти здобули лише два титули Великого шолома в парних розрядах, тоді як за наступне десятиліття їх кількість зросла до двадцяти. Титул Ватсона був одним із трьох, здобутих британцями того року, де два інші виграв брат Маррея, Джеймі, який також закінчив сезон на першій сходинці світового рейтингу в парному розряді.
Колишній британський номер один Кайл Едмунд відзначив: «Хоч це і індивідуальний спорт, без сумніву те, що хтось встановлює високі стандарти, допомагає і показує, що можливо досягти».
Вплив визначного вікенду британського тріумфу на Вімблдоні поширився і на інвалідний теніс. Фінал на корті №17, що збирає кількасот глядачів, перетворився на подію на головному корті, що дивиться на тисячі фанів.
Відомий як «ефект Маррея», цей вплив вважають одним із факторів збільшення кількості учасників на аматорському рівні. Минулого року Lawn Tennis Association (LTA) заявив про рекордний рівень активності серед дорослих — 5,8 мільйона учасників на рік, а також про те, що 4 мільйони дітей регулярно грають у теніс.
Крім того, британський тенісний керівний орган значно збільшив свої інвестиції. За останнє десятиліття було вкладено 250 мільйонів фунтів стерлінгів у:
– Оновлення громадських кортів,
– Збільшення кількості критих і оснащених освітленням майданчиків,
– Спрощення онлайн-бронювання кортів.
Попри те, що Маррей пішов із професійного спорту вже два роки тому, його вплив відчувається й досі — як через офіційний тренерський супровід Джека Дрейпера, так і завдяки неформальному наставництву молодих перспективних гравців.
Британський тенісист, який посідає восьме місце у національному рейтингу Джек Піннінгтон-Джонс розповів: «Я можу до нього звернутися. У грудні ми зіграли дев’ять лунок у гольф, поспілкувалися, я мав змогу поставити питання».
Цього року у основних сітках Вімблдону виступають 21 британський гравець, включно з трьома, які вперше з 1999 року пройшли кваліфікацію. Що це принесе, покаже час.
Щодо 2016 року, як зазначив гравець Х’юїт: «Вау, який рік».
Додаткове репортажне забезпечення — Кейт МакКенна та Джонатан Юреджко.
