5 лютого 2026 року львів’янин Тарас Ш. збив ворожий безпілотник неподалік Львова.
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Тарас Ш. приєднався до 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади та активно виконував бойові завдання на фронті. Через контузію та проблеми зі здоров’ям він згодом перейшов на службу у Повітряне протиповітряне оборону (ППО), де наразі захищає повітряний простір Львівщини від атак ворожих дронів і ракет. Свій перший безпілотник Тарас збив саме 5 лютого 2026 року поблизу Львова.
Інформаційний ресурс Omega поспілкувався з 46-річним військовим про його шлях, службу в десантно-штурмових військах та ППО, а також про специфіку боротьби з ворожими цілями.
«Не зміг залишатися вдома, споглядаючи новини»
До початку великомасштабної війни Тарас понад 15 років працював у галузі будівництва, займався ремонтними роботами та керував великими мережами, зокрема «Холдингом емоцій «!FEST». Ранок 24 лютого 2022 року він зустрів удома у колі дружини і двох дітей. Тарас пригадує, що того дня він відпустив своїх підлеглих і почав закривати об’єкти, які були в роботі.
Військовий детально розповідає:
- 24 лютого: Не мав змоги піти до територіального центру комплектування (ТЦК), оскільки доводилося закривати об’єкти.
- 25 лютого, ранок: Спрацювала повітряна тривога, вся родина вийшла на вулицю. Дружина запропонувала поїхати до рідних у Перемишляни, перетин кордону з Польщею було готове, але Тарас вирішив іти до військкомату. Врешті погодився відвезти сім’ю.
- 26 лютого, ранок: Пішов у військовий комісаріат у Перемишлянах. Там повідомили, що запланований виїзд на третю годину, тому Тарас з’їздив у Львів, зібрав речі першої необхідності та повернувся. Однак виїзду не було через відсутність вільних місць у Яворові.
Декілька днів він провів із сім’єю, а згодом приєднався до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади “Галицька”. Перший час служив у евакуаційному взводі, спершу поблизу Кривого Рогу, а потім базувався у Краматорську.
Тарас Ш. пригадує перелік місць бойових операцій, де доводилося працювати:
- Сєвєродонецьк
- Сіверськ
- Ізюм
- Слов’янськ
- За Бахмутом
- Костянтинівка
Разом із побратимами він евакуйовував пошкоджену техніку, виконуючи завдання швидко і злагоджено, аби не потрапити під обстріл.
Особливо запам’ятались військовому обстріли:
- Під час одного із виїздів новий водій за кермом міг, за словами Тараса, призвести до втрат.
- В момент, коли їхня машина розміщувалася за пошкодженим КрАЗом, екіпаж зазнав мінометного обстрілу.
- Вони швидко сховалися в кущах, а потім повернулися до машини за наказом командира, і відійшли у безпечніше місце.
Під час однієї з операцій Тарас отримав контузію, а також у військовослужбовця виявили інші проблеми зі здоров’ям, через які військово-лікарська комісія визнала його обмежено придатним до подальшої служби. Військовий описує свої стан здоров’я:
- Проблеми з хребтом і ногами, оніміння під час стояння
- Пошкодження нирок через застуду
- Значні проблеми зі шлунком і пам’яттю
- Спершу не відчував симптомів через адреналін, але з часом здоров’я погіршилося
Збив ворожий дрон біля Львова
Тарас Ш. служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді близько року і чотирьох місяців, місяць виконував обов’язки у Рівному, пів року — у 24-й окремій механізованій бригаді, а потім перейшов до ППО, де служить уже понад два роки. Він свідомо обрав службу ближче до дому, коли з’явилася така можливість.
У ППО Тарас проходив різні етапи:
- Спочатку навчання на посаду кулеметника
- Отримав ВОС (військове оперативне свідоцтво) кулеметника
- Хоча через проблеми зі здоров’ям не прагнув бути кулеметником, бо це пов’язано з важким вантажем (кулемет, ствол, набої)
- Служив водієм у групі зв’язку пів року
- Майже півтора року був на пункті управління (ПУ)
- Працював водієм, кулеметником, командиром відділення, старшим мобільно-вогневої групи (МВГ)
- Після переїзду ближче до дому знову став водієм
Протягом лютого 2026 року ворог кілька разів атакував Львівщину дронами та ракетами. Під час однієї з таких атак, 5 лютого, Тарас уперше зі свого кулемета збив ворожий дрон.
Він детально описує подію:
- Стояв на позиції кулеметником разом із командиром відділення, також на ім’я Тарас.
- Ворожий безпілотник типу “шахед” увійшов у зону ураження – 2 км.
- Командир відділення вказав напрямок курсу, азимут і висоту цілі.
- Вогнева група застосувала зброю, після чого дрон змінив курс і полетів у інший бік.
- Потім отримали підтвердження про збиття, скинули координати.
- Роз’їхались, задокументували результати.
46-річний військовий радіє, що зміг захистити мирних мешканців Львівщини, однак зізнається, що трохи шкодує, бо не бачив, як дрон вибухнув у повітрі.
«Прошу цивільних не пересуватися на тракторах та мотоциклах під час повітряної тривоги»
Фахівці ППО отримують інформацію про загрозу дронів чи ракет задовго до оголошення повітряної тривоги для населення.
Тарас пояснює:
- Повітряна тривога може не спрацьовувати, але вони вже зайняті позиції.
- Іноді “шахеди” пролітають навіть через сусідні області, і про це оперативно повідомляють у підрозділ.
- Існують різні рівні готовності та нормативи часу перебування на позиціях — важливо бути готовими реагувати одразу, незалежно від того, чи це ворожа атака, чи навчання.
Відслідковують ворожі цілі за допомогою спеціальної комп’ютерної програми, завдяки якій командир відділення може бачити на планшеті:
- напрямок курсу
- дальність
- висоту польоту
- швидкість руху
Крім того, мобільно-вогнева група (МВГ) має застосовувати зброю акустичним способом.
Військовий звертається до цивільних, щоб ті утримувались від пересування:
- на тракторах чи мотоциклах під час тривоги
- оскільки фонові шуми заважають почути звуки дрона або ракети, що критично у роботі кулеметника
Для прикладу, Тарас пригадує ситуацію зі службою на пункті управління у селі, де працювали трактори, через що було складно локалізувати загрозу. У Львові ж авто та автобуси часто заважають чути звуки цілі. Спочатку він помилково сприйняв шум машини за загрозу, а коли автомобіль зупинився, почув, що дрон пролітає далі.
«Страждаю, аби не нашкодити людям»
Тарас Ш. розповідає про відповідальність роботи у мобільно-вогневій групі ППО. Кожна ворожа ціль є небезпекою для людей, тому дії мають бути максимально швидкими та акуратними, особливо під час ураження цілей поблизу населених пунктів.
Військовий ділиться своїми думками:
- Головне — запобігти загибелі цивільних.
- Коли збиваєш ціль, хочеться побачити, що вона вибухнула у повітрі і не впала десь у житлових кварталах, де може спричинити шкоду.
Тарас задоволений роботою у ППО, але виявляє бажання мати сучасніше озброєння. Мріє збити ракету власноруч із кулемета й побачити вибух у повітрі:
- Хоч це й складно технічно, він вважає, що це цілком реально.
- Такий успіх уже мав його побратим під час однієї з атака у лютому 2026 року на Львівщину.
Військовий деталізує подальші плани:
- Хотів би особисто взяти ракету “на випередження”, знаючи її курс і азимут.
- Якщо ракета видно та чути за гарної видимості, її збити можна.
- Якби ракети пролітали над Львовом так, як на сході країни, він упевнений, що зміг би їх збивати за допомогою загороджувального вогню.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
