Велика Британія та Норвегія уклали оборонну угоду, яка передбачає спільне управління флотом для патрулювання Північної Атлантики з метою виявлення російських підводних човнів. Ця домовленість спрямована на захист підводних комунікаційних ліній, які, за даними британських посадовців, все більше піддаються загрозі з боку Москви. Міністерство оборони Великої Британії відзначає зростання присутності російських суден у водах Сполученого Королівства на 30% за останні два роки.
В рамках цієї угоди військово-морські сили обох країн, що є членами НАТО, оперуватимуть об’єднаним флотом, до якого введені новітні британські фрегати типу 26. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер охарактеризував цю угоду як “історичну”, підкреслюючи її важливість для посилення здатності країни захищати критично важливу інфраструктуру.
Оголошення про укладення угоди збігається з візитом лідера Норвегії Йонаса Стера до бази ВПС RAF Лоссімут на півночі Шотландії. Під час зустрічі обидва керівники ознайомляться з доповідями екіпажів патрульних морських літаків, які ведуть спостереження за російськими судами, зокрема шпигунським кораблем «Янтар», який нещодавно був звинувачений у використанні лазерів для дезорієнтації льотчиків RAF. Росія офіційно позиціонує «Янтар» як океанографічне дослідне судно, а західні країни неодноразово спостерігали за його переміщеннями в європейських водах, припускаючи, що серед його завдань є картографування підводних кабелів.
Велика Британія значною мірою залежить від мережі підводних кабелів, через які передаються дані, а також від життєво важливих нафтових та газових трубопроводів, що з’єднують країну з Північним морем і сусідами, зокрема Норвегією.
Угода, відома як Лунна Хаус, названа на честь бази на Шетландських островах, яка слугувала норвезькому опору під час Другої світової війни, підтримується контрактом на суму 10 мільярдів фунтів стерлінгів, укладеним між Великою Британією та Норвегією у вересні. Міністр оборони Норвегії Торє О. Сандвік, який підписав угоду разом із міністром оборони Великої Британії Джоном Гілі, наголосив на спільній відсічі загрозам.
До спільної операції входитимуть щонайменше 13 протичовнових кораблів, з яких не менше п’яти – норвезькі. Вони виконуватимуть спостереження за російськими військовими пересуваннями у водах між Гренландією, Ісландією та Великою Британією, захищаючи підводні комунікаційні лінії та трубопроводи, які є ключовими для британської комунікаційної, електричної та газової інфраструктури.
Крім безпосереднього патрулювання, угода передбачає:
– спільні військові навчання та симуляції боїв;
– використання британських торпед Sting Ray;
– підготовку морських піхотинців у Норвегії для дій в умовах низьких температур.
Зі свого боку, обидві країни працюватимуть над створенням “материнських кораблів” для безпілотних систем боротьби з мінами та ведення підводної війни. Королівський флот ймовірно отримає сучасні норвезькі протикорабельні ракети Naval Strike Missile, здатні знищувати ворожі судна на відстані понад 160 кілометрів.
Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі відзначив: «У цю нову еру загроз із зростанням російської активності в Північній Атлантиці наша міцність базується на реальній військовій силі та надійних союзах».
Ризики, які чинить Москва для підводних кабелів та трубопроводів, викликають дедалі більшу стурбованість у Великій Британії та її союзників по НАТО, особливо на тлі загострення напруженості, пов’язаної з вторгненням Росії в Україну.
Водночас Міністерство оборони Великої Британії отримало критику від парламентського комітету, який вказав на надмірну залежність оборонної галузі від американських ресурсів, а також на недостатню готовність захищати території країни та її заморські володіння від можливих військових нападів.
У звіті Комітету з питань національної безпеки за вересень наголошується, що атаки на підводну інфраструктуру можуть спричинити «катастрофічні збої» у фінансових та комунікаційних системах, від яких залежать громадяни Великої Британії.
