Злочинець, який у дитячому віці скоїв жорстоке вбивство, Джон Венейблс, незабаром знову матиме можливість домогтися звільнення на паралельному засіданні Ради з умовно-дострокового звільнення. Нині 43-річний Венейблс у 1993 році, будучи лише 10-річним хлопчиком, катував і вбив дворічного Джеймса Булгера, і тепер справа знову буде розглянута на усному слуханні через понад два роки після попередньої спроби апеляції.
У минулому році, у 2023-му, Рада з умовно-дострокового звільнення відхилила його клопотання, дійшовши висновку, що він все ще становить загрозу для дітей та може повторити злочин.
Щодо обставин трагедії:
– Джон Венейблс разом із Робертом Томпсоном, який також був 10-річним хлопчиком, викрали маленького Джеймса з торгового центру у Бутлі, графство Мерсісайд, у лютому 1993 року.
Після тривалого ув’язнення Венейблс був звільнений на умовах ліцензії в липні 2001 року. Проте у лютому 2010 року його знову повернули у в’язницю після виявлення на комп’ютері заборонених матеріалів із дітьми. Після повторного звільнення в серпні 2013-го він знову був заарештований у листопаді 2017 року за аналогічне порушення. Останнє слухання щодо його справи відбулося у вересні 2020 року.
Згідно з повідомленнями газети Daily Mirror, сім’я Джеймса Булгера було повідомлено про наступне засідання, яке, як очікується, відбудеться в найближчому місяці. Проте точна дата ще не була офіційно підтверджена Радою з умовно-дострокового звільнення.
Під заголовком “Незбагненна травма” представник матері Джеймса, Кім Морріс, висловилася наступним чином:
– Госприйнятна від імені Деніз Фергус, матері Джеймса: «Вчергове Деніз Фергус змушена зіткнутися з процесом, який відкриває незбагненні душевні рани.
– Вона сподівалася на перехідний етап, що забезпечить їй хоч якусь спокійну пору і захист від подальшого страждання. Та тепер ця надія зникла».
Кім Морріс також повідомила, що заявка Деніз Фергус на право бути присутньою під час слухання була схвалена. З моменту впровадження національних реформ у квітні цього року, жертви мають змогу брати участь у приватних засіданнях Ради з умовно-дострокового звільнення, що спрямовано на підвищення довіри до системи правосуддя.
Цей випадок продовжує залишатися однією з найрезонансніших і трагічних справ британського кримінального права, залучаючи увагу суспільства та основні медіа.
