«Кажуть, що те, що не вбиває, робить сильнішими». Саме таку думку висловив президент Уельської регбійної асоціації (WRU) Террі Кобнер у своїх нотатках до програми матчу з Південною Африкою.
Після останньої поразки, яка стала вже 11-ю на домашньому полі в 12-ти тестових поєдинках, уельське регбі знаходиться на межі виживання.
Щорічна загальна конференція WRU запланована на неділю — менш ніж за добу після чергової принизливої поразки збірної Уельсу. Очікується, що засідання буде напруженим та жвавим.
Останні невдачі проти збірної Південної Африки можуть лише посилити позиції WRU у прагненні кардинальних змін.
Після поразки від Англії колишній капітан збірної Уельсу Ґвін Джонс висловив думку, що керівництво національного регбі не повинно марнувати кризу, а має невідкладно розпочати радикальні перетворення.
WRU запропонувала зменшити кількість професійних клубів у країні з чотирьох до трьох, проте чіткий план реалізації цього рішення ще не оприлюднено.
Найближчим часом, у грудні, триватимуть переговори з колективами Ospreys, Scarlets, Cardiff та Dragons, а WRU розраховує на досягнення консенсусу до кінця року.
У разі відсутності домовленості процес перейде у тендерну фазу, що може зайняти до півроку.
Отже, переговори потенційно триватимуть і навесні, коли збірній Уельсу доведеться уникати третього безпрограшного сезону в турнірі Шести націй.
Керують цим процесом:
1. Директор з регбі та керівник елітної підготовки WRU Девід Реддін
2. Голова ради Річард Коллієр-Кеууд
3. Головний виконавчий директор Абі Тірні, яка нещодавно повернулась до роботи після проходження лікування від раку.
Довіра до здатності цієї трійці ініціювати і впровадити зміни перебуває під пильною увагою, адже їхні майбутні позиції ставляться під сумнів.
Особливу увагу привернув інцидент, коли Реддін був зафіксований на камеру з посмішкою в той момент, коли збірна Уельсу поступалася Південній Африці з рахунком 59:0.
У найкращому випадку це було невдале візуальне враження, у гіршому — це може свідчити про відсутність співчуття до важкого становища регбі Уельсу та сумніви щодо його щирої зацікавленості у долі національної команди.
