У селі Ісаї на Львівщині відновили дерев’яну бойківську церкву XVII століття – фото

10 Листопада, 2025

Ковальчук Олена

У селі Ісаї на Львівщині відновили дерев’яну бойківську церкву XVII століття – фото

У селі Ісаї Турківської громади успішно завершили реставраційні роботи, що тривали сім років, які були спрямовані на оновлення дерев’яної церкви Архистратига Михаїла, побудованої у 1663 році. 9 листопада, у неділю, оновлений храм освятили під час Архиєрейської літургії, як повідомили в пресслужбі Львівської обласної ради для Omega. Ця церква відзначається унікальністю завдяки збереженню автентичних розписів, авторському іконостасу та іншим цінним реліквіям, що ілюструють понад 360 років історії храму й села.

Реставраційні роботи розпочалися у 2018 році. Загалом з обласного бюджету було виділено понад 4,8 мільйона гривень на реставрацію самого храму та ще 5 мільйонів гривень — на оновлення стінопису. На першому етапі фахівці відновлювали конструкцію будівлі, замінюючи прогнилі дерев’яні елементи, включаючи балки та ґонт. Наступним кроком стало відновлення стінопису, датованого 1801 роком. Роботи з реконструкції виконувало ТОВ «Креативна фабрика “Вікторія”», а реставрацію розписів очолював художник-реставратор Олег Рішняк.

Церква Архистратига Михаїла в Ісаях є однією з найстаріших дерев’яних будівель на Бойківщині й внесена до переліку пам’яток архітектури національного значення. Її спорудив майстер Ілля Пантелеймон у 1663 році, що підтверджує різьблений напис на дверній рамі.

У ХІХ столітті храм зазнав масштабної реконструкції, під час якої були розписані стіни та створений новий іконостас. Збережений стінопис ХІХ століття, виконаний на всіх стінах і куполах, є винятковим для Львівської області, хоча автор його залишився невідомим. Оздоблення храму включає портал із західної сторони, де на дверній рамі зображені апостоли Петро і Павло, а на дверях—архистратиг Михаїл. Тут також є вигравіруваний напис із датою виконання робіт — 1801 рік.

Олег Рішняк раніше зазначав: «На хорах ми бачимо сцену, де у правій частині персонажі за столом одягнені в римський одяг, а поруч зображено ту ж подію, але вже з музикантами у вбранні ХІХ століття — в штанах і фраках. Такого ви не знайдете в жодній іншій церкві, у цьому і полягає унікальність цих розписів.»

Іконостас кінця ХІХ століття створили художники Іван і Василь Чайки. На одній із ікон зберігся напис: «Ікона створена за любимого імператора нашого Франца Йозефа року Божого 1897 маляр Василь і Іван Чайки.»

Під час реставрації було виявлено намальоване на полотні зображення Святого Духа. Зворотна сторона цього полотна була заклеєна папером, під яким знаходився фрагмент ще однієї, значно давнішої ікони.

У дерев’яному храмі також збереглися такі оригінальні артефакти:

– хоругви XVIII століття, які після реставрації передали до Національного музею;
– замки з ключами;
– керамічні підхрестові яблука — декоративні елементи з маківок церкви;
– зразки народної поліхромної скульптури і живопису — монументальні полотна розміром 2 на 3 метри;
– дві ікони XV століття, що нині зберігаються в Національному музеї;
– труна-кенотаф (порожня) — за легендами, у ній було запечатано одну з епідемій (чуми чи холери), що морила мешканців у кінці ХІХ століття.

Крім того, реставратори виявили у конструкції церкви сліди влучання шрапнелі часів Першої світової війни, коли фронт проходив саме через село. Цей факт став своєрідною пам’яткою тих історичних подій, що мали місце в Ісаях.

Зараз жителі села моляться у новій церкві, зведеній у 1938 році за проєктом Євгена Нагірного. Цю будівлю будував і підтримував серед емігрантів із Ісай у США Джонні Галишин. Саме він зберіг лист 1928 року, у якому отець Іван Крис звертається до колишнього диякона Теодора Галишина, котрий емігрував у США, з проханням допомогти зібрати 13 600 доларів на спорудження нової церкви.

Однак нову церкву не вдалося завершити до початку Другої світової війни, адже радянська влада перетворила її на складське приміщення. Богослужіння в цьому храмі відновили лише у 1994 році. Стародавня дерев’яна церква нині функціонує як музей історії села, бережучи пам’ять про його багатющу духовну та культурну спадщину.

Усі фотографії — Анни Герич.

Залишити коментар