Зруйнована скульптура лежала в полі, а місцеві жителі об’єдналися, щоб зібрати кошти на її реставрацію.
У прикордонному селищі Нижанковичі на Львівщині врятували унікальну скульптуру скорботного Христа XVIII століття, яка, занедбана, роками простояла на окраїні села. Реставраційні роботи взяли на себе викладачі та студенти Львівської політехніки. Як виявилось, скульптура має велике мистецьке та історичне значення. Журналісти ZAXID.NET поспілкувалися з усіма учасниками процесу та детально розповідають, що наразі відомо про цей унікальний твір.
### Давня скульптура з утраченого кладовища біля дороги
У квітні 2024 року на офіційній сторінці церкви Святого Йосафата у Нижанковичах опублікували звернення щодо збору коштів на реставрацію скульптури. Особливу увагу на покинуту і зруйновану фігуру Христа звернула жінка, уродженка Нижанковичів Лідія Чура-Сватко, яка ініціювала її відновлення.
Вона пригадує: «У дитинстві ми часто ходили повз це поле і не звертали особливої уваги на похилену скульптуру. Вона стояла на високій колоні на пагорбі поряд із дорогою до Серакізці та Кальварії Пацлавської – місця паломництва, куди ходили наші предки».
Існує припущення, що цей скорботний Христос у сидячому положенні, ймовірно, походить із колишнього кладовища. Місцеві селяни, які пізніше обробляли цю землю як поле, іноді під час оранки натикалися на великі камені, можливо, це були старі надгробки. Варто зазначити, що ця частина селища Вигадів колись була окремим населеним пунктом, а старовинні кладовища є невід’ємною ознакою кожного села, що підкреслює пані Ліда.
Через безпосередню близькість Нижанковичів до державного кордону, на території постійно дислокується прикордонна застава. Місцева жителька розповідає: «Старші люди згадували, що в радянський період прикордонники тренувалися у стрільбі по цій статуї, а згодом навіть скинули її з колони. Внаслідок цього скульптура втратила голову, отримала численні кульові поранення, а обличчя було знищене. Територію навколо розорали на поля, залишився лише старий липовий дерево на пагорбі».
### Збір коштів на хресній ході
Лідія Чура-Сватко зайнялася пошуком реставраторів, здатних провести відновлювальні роботи. Вона розповідає: «Тоді у Львові відновлювали скорботного Ісуса з каплиці Боїмів. Я почала звертатися до фахівців, причетних до тих робіт, які згадувалися в новинах. Мені порадили звернутися у Львівську політехніку до Олега Рибчинського, який погодився долучитися».
Реставрацію скульптури виконують студенти кафедри реставрації як магістерську роботу. Самі роботи не оплачуються, але на матеріали необхідно було знайти кошти.
Парафіяльний священник Нижанковичів о. Тарас Буричко зазначив, що до нього звернулася пані Ліда з проханням допомогти у зборі необхідних фінансів. Він додає: «Це припало на період Великого Посту. Під час хресної дороги ми зібрали гроші і передали їх на реставрацію».
Кошти на рахунок надійшли навіть із надлишком: до справи долучилися небайдужі львів’яни та всі, хто побачив відповідний заклик. Окрім того, місцеві жителі транспортували скульптуру бусом до Львова.
### Унікальна скульптура з прототипом графіки Дюрера
Під час Львівського тижня скульптури реставратор Олег Рибчинський провів екскурсію у власній майстерні та розповів про процес відновлення скорботного Христа з Нижанковичів.
Він наголошує: «Це рідкісна скульптура, таких в Україні дуже мало – близько десяти, з яких лише чотири виконані з каменю, а решта – з дерева. Це досить унікальний мотив».
Фахівець розповів, що фігура скорботного Христа була покрита цементом, що дуже ускладнювало очищення. Голова повністю відсутня, обличчя пошкоджене через постріли.
Згідно з дослідженням, скульптура датується приблизно 1720 роком, що відповідає ранньому бароко, проте з певними ренесансними відголосками. Вона базується на графічних прототипах у творах художника Альбрехта Дюрера. Майстер, який створив цей витвір, ймовірно, походив з околиць Перемишля. Ідентифікація триває.
В руках Ісуса, швидше за все, був бич. Лідія Чура-Сватко зазначає: «У Біблії лише одне зображення Христа з бичем — коли він виганяє торговців з храму». Наразі у складених руках лишилася порожня діра, яка символізує втрачений бич, який також планують відтворити.
Олег Рибчинський підтвердив гіпотезу, що скульптура, ймовірно, розташовувалася на цвинтарі: «Зазвичай скорботного Ісуса Христа встановлювали у місцях поховань не прямо на могилі, а як символ того, яким є завершення земного шляху людини».
Хоча скульптура є надзвичайно цінною і рідкісною, відновлену постать Ісуса планують повернути до Нижанковичів на історичне місце її стояння.
Реставратор наголошує: «Я прагну, щоб скульптуру поставили на колишнє місце, а не розміщували у музеї. Робота над пам’ятками формує просторову ідентичність, яка проявляється не лише в мові, але й у тому, що оточує людину».
Окрім втраченого обличчя та бича, зруйнована і колона, на якій сидів Ісус. Первісна висота колони становила не менше п’яти метрів, нині ж залишилася лише її половина. Лідія Чура-Сватко активно шукає можливості залучити фінансування для відтворення цієї частини композиції.
В іконографії скорботний Христос зображає постать Ісуса у сидячому положенні в момент глибоких страждань, акцентуючи увагу на його земних муках.
