Габріела прагнула позбутися зайвих кілограмів, набраних під час пандемії COVID-19. Однак декілька впертих кілограмів ніяк не хотіли зникати. Вона стверджує, що перепробувала все: сувору дієту, посилені інтенсивні тренування шість днів на тиждень, але жоден із методів не дав результату. Габріела — бразильська юристка зростом 169 см і вагою 76 кг — зіштовхнулася з такою проблемою, хоча була давньою прихильницею активного способу життя.
Її друзі поділилися з нею таємницею: вони застосовували ін’єкції для схуднення і були у захваті від результатів. Тож, незважаючи на активний спосіб життя, 40-річна Габріела вирішила спробувати те саме. У лютому 2024 року вона придбала перші ін’єкції Озімпіка в аптеці Ріо-де-Жанейро без рецепту та почала їх застосовувати без контролю лікаря.
Результати виявилися майже миттєвими. Габріела пригадує: «Це було якийсь сюрреалізм. Я могла з’їсти шість шматочків суші в японському шведському столі й відчувати, ніби з’їла цілий реберний блок». Трансформація була помітною, але тривала недовго: коли вона припиняла приймати ін’єкції, вага повільно, але впевнено поверталася.
З того моменту Габріела встановила для себе новий режим: вона припиняє прийом препаратів, коли задоволена своїм відображенням у дзеркалі, і відновлює курс, коли результат перестає влаштовувати. Такий цикл триває вже понад рік. Вона зізнається: «Коли я дивлюся в дзеркало і мені подобається те, що бачу, все в житті здається легшим». Лікарі, натомість, попереджають, що особи, які використовують ін’єкції для схуднення без медичних показань та без постійного нагляду, ризикують власним здоров’ям.
У Великій Британії Національна служба охорони здоров’я (NHS) зазвичай не призначає ін’єкції для схуднення — які імітують природний гормон, що регулює апетит і тримають відчуття ситості довше — якщо індекс маси тіла (ІМТ) пацієнта не перевищує 35 або 40, залежно від препарату. Нижчі порогові значення встановлені для певних етнічних груп та осіб із специфічними хворобами, пов’язаними із зайвою вагою.
На початок використання ін’єкцій у Габріели ІМТ був 26,6. Вона не мала жодних хвороб, пов’язаних із вагою, і займалася інтенсивними фізичними вправами. За словами віцепрезидента Асоціації медицини ожиріння в США, доктора Бхарті Шеті, «існує зростаюча тенденція застосування таких препаратів з косметичною метою». Він додає: «Я чую про безліч випадків, коли препарати використовують виключно для покращення зовнішнього вигляду». Професор та ендокринолог Сімоне ван де Санді Лі наголошує: «Ці препарати схвалені для лікування захворювань, таких як діабет або ожиріння, а не як косметичний засіб».
49-річний Ендрю, керівник харчової компанії, теж не мав медичних показань для отримання цих препаратів за британськими стандартами. Незадоволений власним зовнішнім виглядом, він вирішив діяти. «Я відчував, що трохи розплився… мені це не подобалося», — розповідає він, бажаючи зберегти анонімність. Після різдвяних свят він сказав собі: «Я якось це виправлю».
Вага Ендрю становила приблизно 90 кг при зрості 183 см, ІМТ дорівнював 26,9. Попри це він зміг замовити ін’єкції Веґові і пізніше Маунджаро через онлайн-аптеку, лише заповнивши онлайн-анкети, без перевірки достовірності інформації чи оцінки відповідності лікування. Від початку 2024 року він почав приймати щотижневі ін’єкції.
Він розповідає: «Майже одразу я відчув, що думки про їжу відступили… Мені дуже сподобалося не думати про їжу занадто багато». Ендрю продовжує ходити в ресторани, але споживає значно менше. «Я майже ніколи не відчуваю гострого голоду, який раніше мене турбував». Як і Габріела, він приймає ін’єкції періодично, залежно від соціальних заходів. Наприклад, він використовував їх перед поїздкою яхтою на Середземному морі минулого літа, потім робив перерву на кілька місяців і лише нещодавно поновив курс напередодні Різдва.
Габріела іноді пропускає дози перед вечірками, щоб могла більше їсти. «Якщо я знаю, що збираюся багато пити, то не приймаю препарат», — говорить вона. — «Адже і так буде багато пива, навіщо ще брати ін’єкцію? Тому я не беру». Вона зізнається, що зараз застосовує препарати досить недбало і навіть не до кінця розуміє, як правильно. Тож вона настільки рідко приймає ліки, щоб вони довше вистачали, а також щоб зекономити. За її оцінками, на це вона витратила понад 2000 доларів (приблизно 1500 фунтів стерлінгів).
Існує ризик втрати м’язової маси — остаточний побічний ефект, про який також попереджають лікарі. Ендокринолог і президент Світової федерації ожиріння Брюно Халперн підкреслює, що для осіб із нормальною або зниженою вагою, які дотримуються обмежувальних дієт, характерніше втрачати м’язи, а не жирову тканину.
За його словами:
– «Стрункі люди на обмежувальних дієтах втрачають більше м’язів, ніж жиру»;
– «Якщо вони потім відновлюють вагу, відбуваються зміни у складі тіла на гірше»;
– «Цей цикл “йо-йо” збільшує ризик накопичення зайвої ваги у довгостроковій перспективі», особливо якщо людина циклічно припиняє і відновлює прийом препаратів.
У настановах для пацієнтів, які користуються Озімпіком, Веґові та Маунджаро, рекомендовано тижневі ін’єкції за строго фіксованим розкладом під медичним наглядом, що свідчить про намір застосовувати препарати регулярно та безперервно, а не випадково чи періодично. Ін’єкції роблять у верхню частину руки, стегна або живіт з поступовим збільшенням дозування.
Психологічний аспект також є суттєвим. Лікар Халперн зазначає, що деякі пацієнти вважають, що зі зниженням ваги вони стануть щасливими, коханими та прийнятими. Проте такі очікування рідко виправдовуються. Коли пацієнти переривають прийом ін’єкцій і вага повертається, вони часто відчувають себе невдахами.
Додатковою проблемою є те, що організм чинить опір довготривалому зниженню ваги, пояснює старший викладач фізіології Англійського університету Рускін, Саймон Корк: «Коли ви втрачаєте вагу, ваше тіло не каже: “Готово, завдання виконано”. Гормони голоду збільшуються, метаболізм уповільнюється, а організм прагне відновити свою “природну точку”».
Він наголошує, що щойно хворий припиняє прийом препаратів, які пригнічують сигнали голоду, організм знову починає боротися за повернення втраченої ваги. Тому препарати призначені для тривалого використання пацієнтам із медичними показаннями. ВООЗ визнає ожиріння як хронічне захворювання, а NHS у Великій Британії встановлює обмеження на використання цих засобів до двох років.
На початку 2025 року Генеральна фармацевтична рада Великої Британії посилила контроль за продажем і призначенням ін’єкцій онлайн-аптеками у зв’язку з підвищеними занепокоєннями через зловживання, безпеку пацієнтів і дефіцит препаратів. Схожі заходи було введено і в Бразилії в тому ж році.
Попри усі ризики Габріела та Ендрю не планують припиняти використання ін’єкцій. Габріела відкрито визнає: «Я думаю, що стала від них залежна», а Ендрю розглядає препарат як довгострокове зобов’язання щодо покращення свого зовнішнього вигляду. Він вважає, що приймає «відносно усвідомлений ризик». «Якщо мені доведеться використовувати цей метод циклічно все життя — це, мабуть, нормально», — додає він.
