У Центральному державному історичному архіві України у Львові розпочали протиаварійні заходи в рамках реставрації. Цей заклад є найдавнішим в Україні і функціонує в будівлі колишнього монастиря бернардинів, спорудженій понад 400 років тому. Історична пам’ятка має величезну цінність, але перебуває в аварійному стані, що вимагає значних фінансових вливань і професійних рішень. Збереження цінних фресок та посилення аварійної стіни, яка змістилася на 13 сантиметрів, є першочерговим завданням. Команда проєкту поділилася підсумками проведених досліджень, археологічними і реставраційними відкриттями, а також планами на перший етап робіт.
За словами директорки ЦДІАЛ Олексії Стефаник, до кінця вересня у будівлі почали роботи із реставрації та стабілізації, спрямовані на усунення аварійного стану споруди. Переможцем тендеру стало приватне підприємство «Фасадсервіс» із Харкова. Загальна тривалість проєкту становить два роки. На перший етап виділено 3 мільйони гривень з бюджету Львівської міської ради та 1,5 мільйони гривень із обласного бюджету. Загальна сума, необхідна для повного виведення будівлі з аварійного стану, оцінюється приблизно у 8,8 мільйона гривень.
Основні проблеми та шляхи їх вирішення
Головний архітектор проєкту Ігор Бокало назвав три ключові конструктивні проблеми, які спричинили аварійний стан будівлі архіву:
-
Недостатня міцність несучих матеріалів стін.
Інженерно-технічні дослідження показали, що міцність кладки і розчину є низькою. Забруднення стін водою із внутрішнього дворику, а також просочування вологи через каналізаційний колектор під будівлею спричиняють вимивання розчину із швів та погіршення технічного стану стіни. -
Аварійний стан хрестоподібного склепіння на першому поверсі.
Відсутність зв’язку поперечних стін із довгими фасадними стінами призводить до того, що вся вага верхніх двох поверхів припадає на склепіння першого поверху, яке починає руйнуватися, утворюючи тріщини. Основне навантаження несуть спеціальні опори – «підп’ятники» хрестових склепінь. Ситуацію ускладнюють важкі металеві стелажі з архівними документами, що далекі від легких конструкцій. -
Випучування та відхилення стіни від осі на 13 сантиметрів.
Це явище зумовлене як перевантаженнями, так і технологічними особливостями будівництва та підвищеною вологою. Для стабілізації торік північна стіна була посилена дерев’яними конструкціями зовні.
Через наявність численних тріщин на різних поверхах головним завданням стала стабілізація та фіксація стіни. Для цього планують використання металевих горизонтальних тяжів, які будуть прикріплені до поперечних тяжів з внутрішньої сторони. Стіна буде додатково укріплена металевими рамами як зовні, так і зсередини.
Відхилення фасадів спостерігаються і на інших ділянках будівлі через постійне зволоження, у тому числі внаслідок розташованого поруч каналізаційного колектора. Через ґрунтові умови, зокрема глину біля фундаменту, яка утворила зворотний ухил, стіни залишаються вологими.
«Ми планували встановити дренажну систему, але огляд території показав великі завали між вулицею Валовою і будівлею, що потребують більш масштабних робіт», – повідомив Ігор Бокало.
У минулому році «Львівводоканал» провів обстеження аварійного каналізаційного колектора. Науковий керівник проєкту Мар’яна Каплінська зазначила, що хімічний аналіз води, виявленої в археологічних зонах під будівлею, вказує на каналізаційні стоки із підвищеним вмістом азоту.
Загальна концепція реставраційного проєкту полягає у тому, щоб надійно зафіксувати конструкцію та припинити її руйнування, яке може призвести до обвалу. Наступним кроком буде розробка проєкту водовідведення та благоустрою внутрішнього дворику.
Археологічні знахідки та художні розписи
Під час археологічних розкопок у внутрішньому дворику архіву Юрій Лукомський виявив людські кістки, що свідчить про те, що на цій території колись існував монастирський цвинтар.
Реставраторка Ірина Гірна виявила поліхромні розписи на стінах серед зондів, які досліджувалися. Автори знайшли малюнки не лише на склепіннях, а й на кам’яних розетах — унікальне явище для Львова.
Протиаварійні роботи передбачають інженерні втручання, що можуть зачіпати стіни з художніми розписами, тому запланована трансфертація живопису.
«Ми обстежили три колишні монастирські келії. Оцінюючи розписи, можна припустити, що вони створені одним монахом або на замовлення однієї особи. Якість робіт дуже різна: є досить примітивні малюнки, а є й більш витончені з написами», — розповів Ігор Бокало.
Одним із цікавих знахідок став малюнок дерева з прив’язаним серцем, на якому написано «Amore» («Любов»).
Історія будівлі
Монастир отців-бернардинів було зведено у Львові в 1630 році. Капітальний ремонт будівлі відбувся в 1735–1736 роках, в ході якого Себастьян Екштайн, автор фресок гарнізонного храму, виконав розписи у східному крилі монастиря. Сьогодні будівля вважається пам’яткою національного значення та слугує архівом, в якому зберігаються близько 1 мільйона 120 тисяч справ датованих від XII століття до 1946 року. Найстарішими документами є берестяні грамоти зі Звенигорода, датовані 1100 роком.
