Коли Дональд Трамп вийшов на сцену під час мітингу у вівторок увечері, від нього очікували звернення до питань доступності життя та стану економіки США. Проте за понад 90-хвилинну промову в Пенсільванії він торкнувся не лише економіки, а й імміграції, критики з боку демократів, інцидентів з венесуельськими човнами, вітряних електростанцій і гольфу.
Якщо деякі республіканці та помічники в Білому домі сподівалися на чітке послання, що можна було б використати для відбиття повторних нападів демократів щодо економіки, то президент цього не зробив. Замість цього промова була типово трепетною для Трампа, зі своїм характерним “переплетенням” — так він любить описувати свій стиль численних риторичних відступів.
Головний співробітник апарату, яку Трамп назвав «Сьюзі Трамп», наполягала, що слід зосередитися на економіці. Водночас сам президент скаржився на те, що радники не хотіли, аби він говорив про безпеку кордонів — однак він зробив це попри застереження.
Приблизно через годину промови Трамп заявив: «Я практично нічого не читаю з цього дурного автопромптера». Коли ж йшлося про економіку, послання президента було таким: за часів його попередника все було погано, зараз іде покращення, а найкраще ще попереду.
Він наголосив: «У мене немає вищого пріоритету, ніж зробити Америку знову доступною». «Вони спричинили високі ціни, а ми їх знижуємо».
Використовуючи низку графіків, Трамп порівнював економіку за каденції Джо Байдена з нинішньою ситуацією. Він відмітив зниження цін на газ, процентних ставок та інфляції з одночасним зростанням реальної зарплати. Проте в порівнянні з кінцем президентства Байдена зміни виглядають незначними.
Особливості виступу:
1. Захист митної політики, яку деякі економісти вважають причиною зростання вартості життя.
2. Посилання на раніше зроблені заяви щодо зменшення кількості дешевих імпортних товарів з Китаю (наприклад, олівців та ляльок) задля підтримки вітчизняного виробництва у ключових галузях, як-от сталеливарна.
3. Зауваження: «Для дочки не потрібні 37 ляльок. Дві-три — це цілком достатньо».
4. Скептична риторика щодо “штучності” проблем із доступністю, називана демократами “аферою”.
5. Заява: «Ви живете краще, ніж будь-коли раніше», хоча останні опитування свідчать про протилежне.
Зокрема, опитування Politico виявило, що половина виборців загалом та 40% прихильників Трампа відчувають, що вартість життя найвища в їхньому житті. Аргументація, що економіка краща, ніж здається, не принесла популярності Байдену і не стала ефективною стратегією для Джиммі Картера у 1970-х.
Трамп має час вдосконалити економічне послання до середньострокових виборів, проте матиме труднощі, якщо не обмежить свою схильність до непередбачуваних та скандальних висловлювань.
### Загострення імміграційної риторики Трампа
Виступ у вівторок включав різкі висловлювання щодо іммігрантів, зокрема біженців із країн “третього світу”. Президент охарактеризував Сомалі, як «одну з найгірших країн у світі» і насміхався над «маленьким тюрбаном», який носить демократка Ільхан Омар — сомалійська іммігрантка і натуралізована громадянка США.
Він закликав: «Викиньте її геть. Вона тільки і робить, що скаржиться». Також Трамп підтвердив оприлюднений 2018 року звіт про те, що він називав Гаїті та африканські країни «країнами лайна» під час зустрічі в Овальному кабінеті з лідерами конгресу. Тоді він відкидав ці слова як неточні.
Ввечері вівторка президент сказав відверто: «Ми мали зустріч, і я сказав: ‘Чому ми приймаємо лише людей із країн лайна? Чому не можемо брати людей з Норвегії, Швеції?’» Він додав: «Але ми завжди приймаємо людей із Сомалі — країн, які перебувають у катастрофі, брудних, жахливих, наповнених злочинністю».
Ці заяви, разом із згадкою про майбутні «наземні удари» по Венесуелі, відволікли увагу від економічної тематики, що мала домінувати на заході. Водночас вони надають демократам додаткові аргументи, стверджуючи, що у питанні доступності життя позиція Трампа розходиться з громадською думкою.
Після тривалої паузи президент повернувся на політичні майданчики ключових виборчих штатів, зустрічаючись з лояльною аудиторією. Він традиційно вміє заряджатися та вчитися від енергії своїх прихильників.
Водночас успіх Республіканської партії залежатиме не стільки від промов президента, скільки від реальних змін у повсякденному житті громадян. Попри графіки та риторичні маневри, це питання залишається відкритим.
