Церква у селі Новий Витків Шептицького району була зведена на початку XX століття, завдяки зусиллям меценатів — відомого оперного співака Олександра Мишуги та графа Станіслава Бадені. Її будівництво та оздоблення виконували видатні українські митці. Детальніше про храм розповідають на сторінці проєкту «Сакральна спадщина Львівщини».
Архітектурний стиль церкви 1910 року витриманий у візантійській традиції, однак модернові розписи й іконостас надають будівлі унікального вигляду. Проєкт храму створив архітектор Василь Нагірний. Ікони для церкви малював Осип Курилас, а оздоблення стін виконували художники Павло Ковжун та Михайло Осінчук — митці, що тісно співпрацювали з Українською греко-католицькою церквою та безпосередньо з митрополитом Андреєм Шептицьким. До сьогодні збереглися яскраві орнаменти та сюжетні розписи в стилі української сецесії, що гармонійно поєднують візантійські фрески із національними елементами. Розписи нагадують роботи Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка, які працювали у схожій стилістиці.
Будівництвом храму керував архітектор Яків Рудницький. Серед меценатів — знаменитий уродженець Нового Виткова, оперний співак Олександр Мишуга, який значною мірою сприяв зведенню церкви. У знак вдячності односельці залишили на стіні пам’ятний напис: «Памяті Олександра Мишуги світової слави оперового співака, вірного сина українського народу, щедрого жертводавця на народні цілі. *7.VI.1853. †9.ІІІ.1922».
Замовником вітражів для вівтарної частини храму став дідич Нового Виткова, граф Стефан Рафаль Бадені. Вітражі виготовила краківська майстерня Желенського за проєктом Стефана Вітольда Матейка — родича відомого польського маляра Яна Матейка. Вони зображують святу Кикилію, святого Стефана та розп’яття.
Ікони іконостасу були створені польським художником Константином Дзбанським. Кожна ікона містить прізвища меценатів церкви. На іконі Христа Страстотерпця зберігся підпис: «Той образ Σправив ВаΣіли Кузік з жоною свею Хвескою за одпощеніє гріхові своїх і родителі своїх R. P. 1758», що підтверджує перенесення образу зі старої церкви.
Верхні ряди ікон іконостасу до початку Першої світової війни виконав Осип Курилас — майстер, який пізніше став січовим стрільцем. Також він створив великий запрестольний образ «Вознесіння Господнє» та написав зображення святих для царських й дияконських воріт.
Початкові та основні роботи в храмі виконані Куриласом. У 1936 році розпис стін було продовжено за участі видатних художників Павла Ковжуна і Михайла Осінчука. Після смерті Ковжуна у 1939 році діяльність продовжив сам Осінчук, вже у воєнний період, хоча повністю розписати вівтарну частину і бабинець не встиг.
Мистецтвознавиця Оксана Бойко відзначає особливості розписів Ковжуна та Осінчука:
- модернова стилістика, що перегукується з мистецькою школою Михайла Бойчука;
- основою є візантійські фрески, доповнені національними мотивами;
- великі площини огорнені багатобарвним насиченим орнаментом;
- художники створили унікальний, впізнаваний стиль.
Загальні моменти роботи митців:
- Осінчук відповідав переважно за зображення постатей;
- Ковжун займався проєктуванням та розробкою орнаментальних композицій.
У стінах церкви присутні зображення українських святих, серед яких: Володимир, Ольга, Кирило і Мефодій. Також є картуш із прізвищами загиблих героїв, які виступали за свободу України, увінчаний тризубом, проте в радянські часи цей символ було замальовано.
Протягом радянського періоду будівля використовувалася Російською православною церквою, яка намагалася завершити недовершені розписи, однак зробила це без належної кваліфікації. У 1990-х роках громада вирішила повністю оновити інтер’єр, включно з цінним довоєнним живописом. Однак вдалося переконати відреставрувати стінописи Ковжуна та Осінчука.
Під час реставрації було виявлено, що автентичне зображення святого Йосафата Кунцевича, замальоване у радянський час постаттю святого Миколая, повернули у первісний вигляд. Було також відновлено меморіальні картуші з іменами місцевих учасників національно-визвольних змагань та Олександра Мишуги.
Нерозписані ділянки стін доповнили сучасні художники-реставратори під керівництвом Оксани Садової та Олега Рішняка. Вони виконані у тій же техніці та мистецькій стилістиці, що й оригінальні роботи. Тематично доповнення вазьбюють український сакральний сюжет, зокрема, постаті таких святих, як Антоній та Теодозій, Борис і Гліб, Василій Великий та Іван Золотоустий.
