Президент України офіційно присвоїв Старокостянтинову на Хмельниччині почесне звання «Місто-герой України». Ще за радянських часів із огляду на військову базу зі стратегічним аеродромом, розташовану у місті, воно не завжди відображалося на офіційних картах. Цього року, в умовах нинішньої війни, Старокостянтинів зазнав близько 30 ракетних обстрілів та майже 300 атак із застосуванням дронів, здійснених російськими військами. Водночас, крім свого стратегічного оборонного значення, місто славиться багатою історією і численними культурно-історичними пам’ятками. У рубриці «Краєзнавство» видання ZAXID.NET детально розповідає про ці унікальні об’єкти.
400 чи 800 років історії?
Старокостянтинів розташований на території Хмельницької області, проте з етнографічної точки зору належить до історичної Волині. Назву місто отримало на честь князів з роду Острозьких – впливового волинського шляхетного клану, який контролював значну кількість міст і сіл регіону. Перша письмова згадка про Старокостянтинів датується 1561 роком, коли князь Василь-Костянтин Острозький заклав місто на місці злиття річок Случ та Ікопоть. Втім, археологічні знахідки свідчать про те, що поселення існувало тут значно раніше: ще з XII століття на цьому місці знаходилося літописне місто Кобудь. Під час досліджень у безпосередній близькості від замку та монастиря виявлено залишки архітектурних конструкцій і артефактів періоду Давньоруської держави.
На сайті міської ради розповідають про заснування міста:
- Втративши право на родове гніздо – Остріг, князь Острозький розпочав пошуки нової резиденції, що відповідала б його рангам.
- Вибір припав на село Колищенці, яке придбали за ціну в 120 разів більшу за вартість звичайного села, оскільки йшлося не просто про земельну ділянку, а про місто з минулим і історією, хоча й занедбане.
- Князь купував це місце двічі, кожного разу переплачуючи величезну суму, мотивуючи це нагальною потребою у власній резиденції.
- Це спричинило інтенсивні темпи будівництва нового міста, яке почало формуватися з 1561 року.
Інтерес викликає і факт, що спочатку місто називалося просто Костянтинів, але у 1632 році, коли в сучасному Летичівському районі з’явився Новокостянтинів, почали вживати приставку «Старо-», аби розрізняти ці населені пункти.
За перших десять років існування Старокостянтинів отримав статус княжого посаду з фортецею, що була захищена ровом, валом і муром. Тут збудували церкву і сформували базову міську інфраструктуру. 1572 року Старокостянтинів відвідав Іван Федорович, перший український друкар, а Северин Наливайко отримав посаду сотника надвірного війська князів Острозьких.
У 1599 році при Троїцькій церкві відкрили школу, яку у документах значили як «академію», де працював гурток переписувачів старовинних рукописів.
У XVI–XVII століттях місто з фортецею, потужними стінами і сторожовими вежами розвивалося як важливий торговельний центр, співставний за рівнем з Луцьком, Львовом та Кременцем.
Історично у Старокостянтинові співіснували представники різноманітних релігійних спільнот:
- Православні мали п’ять церков,
- Аріани володіли молитовним домом,
- Католики будували костели,
- Функціонував домініканський монастир,
- Юдеї мали синагогу.
Місто як стратегічний воєнний плацдарм
Історія Старокостянтинова нерозривно пов’язана з численними воєнними подіями. Після Пилявецької битви 1648 року, в ході козацько-визвольної боротьби, Богдан Хмельницький підписав у місті документ, яким польська шляхта визнавала поразку. Тут також відбувалася козацька рада, що постановила продовжити військові дії та рух війська у напрямку Львова.
У XVII столітті Старокостянтинів відігравав провідну роль у гайдамацькому русі, де повстанці неодноразово захоплювали місто та здійснювали розправи над пануючою шляхтою.
Під час війни Франції з Росією, зумовленої наполеонівськими кампаниями, у 1825 році у Старокостянтинові викрили гурток декабристів, які готувалися долучитися до повстання Чернігівського полку.
У XX столітті, в період визвольних змагань, у листопаді 1919 року Симон Петлюра разом з військом зупинилися в Старокостянтинові. Звідси він координував військові операції на території «трикутника смерті», де відбувалися запеклі зіткнення між Українською Галицькою армією, більшовиками, військами УНР і «білими» російськими контрреволюціонерами.
У місті розміщувався видавничий відділ пресової кватири Січових стрільців, а також редакція газети «Стрілецька думка», яку очолював хорунжий Степан Рудик.
Пам’ятки Старокостянтинова, що варто оглянути
1. Замок Острозьких (XVI століття)
- Масивна фортеця з п’ятьма вежами височіла на пагорбі над злиттям двох річок.
- Замок оточували глибокі рови, укріплені вали та потужні мури з амбразурами.
- Всередині розташовувалися як житлові, так і господарські та оборонні споруди: цейхгауз, стайні, комори, а також домова замкова церква.
- На її стінах дослідники виявили портрети князя Василя Костянтина Острозького та його сина Олександра, що ілюструють трагічну ранню смерть Олександра у 1603 році.
Архітектурною особливістю є те, що князівський палац, домова церква і оборонна вежа збудовані як єдиний комплекс, а в’їзна брама розташована окремо, мала підйомний міст через рів.
Замок ніколи не брали під час нападів ані турки, ані татари — лише козаки змогли захопити його під час визвольної війни. Сам Богдан Хмельницький перебував у цій фортеці, а також тут дислокувалась залога Петра Дорошенка.
У радянський період пам’ятка була серйозно пошкоджена, тут розміщували державні органи. Наразі тривають роботи з відновлення замку. Поряд на набережній розташовані металеві скульптури міфічних істот, створені художником Миколою Мазуром, які споглядають на річку.
2. Костел-катівня (домініканський монастир)
- Від колишнього монастирського комплексу нині збереглася масивна 30-метрова прямокутна вежа-донжон, розміщена на околиці міста, яка виконувала сторожову функцію.
- Домініканці приділяли велику увагу освіті, створили братство і опікувалися шпиталем.
- У XIX столітті храм передали Російській православній церкві, але незабаром тут розмістили поліцію, а монастир перетворили на в’язницю.
- Костел був перебудований у російський собор — при цьому знищили всі оригінальні декоративні елементи.
- За радянських часів будівля використовувалась як катівня НКВС і гестапо, де страчували українських підпільників і цивільних.
- У повоєнні роки приміщення використовували як тир і більярдну залу, на стінах вежі залишилися сліди від куль.
- У 2000-х роках комплекс перейшов у власність тодішньої Української православної церкви Московського патріархату, яка остаточно зруйнувала пам’ятку.
3. Бароковий костел Івана Хрестителя (XVIII століття)
- Розташований у центральній частині міста, цей костел збудували для монахів-капуцинів за проєктом архітектора Паоло Фонтана, натхненого римською церквою Санта-Марія-делла-Кончеціоне.
- Капуцини при монастирі відкрили шпиталь і сирітський притулок.
- У радянський період святиню перетворили на будинок культури. Сьогодні тут знову проходять богослужіння римо-католицької громади.
4. П’ятиповерховий млин (початок XX століття)
- Важливий пам’ятник промислової архітектури розташований на березі річки.
- Комплекс належав цукрозаводчику Дубасову, дружина якого була останньою господинею замку Острозьких.
Раніше у межах рубрики ZAXID.NET вже детально висвітлювали цікаві туристичні об’єкти Кам’янця-Подільського та навколишніх територій, а також радили способи якісного відпочинку навіть у форматі вікенду.
