На вулиці Фурманській у самому центрі Львова колись було знайдено унікальний скарб – колекцію високоякісного столового срібла XVII століття. Ці ложки та черпаки виготовили за замовленням заможного міщанина, що підтверджується вигравіруваними ініціалами власника та філософськими сентенціями на виробах. Про цю цікаву знахідку розповіли на офіційній сторінці Львівського історичного музею, де зберігається інвентарний опис цих безцінних предметів.
Закопане столове срібло було виявлене 1885 року під час проведення земляних робіт на ділянці за адресою вулиця Фурманська, 4. Ця територія належала власниці готелю «Під ведмедем» пані Гешелесовій. Польський літератор, історик культури та збирач старожитностей Владислав Лозинський викупив цей скарб у неї за 420 австрійських крон.
Інвентар, що зберігається в архіві Львівського історичного музею, детально описує виявлені предмети. До комплекту входило сім срібних ложок із такими характеристиками:
– великі столові ложки завдовжки 225 та 230 мм, масивні, вагою близько 100 грамів кожна;
– округлі, доволі глибокі черпаки з гладкою внутрішньою поверхнею та оздоблені з зовнішнього боку майстерним гравіюванням рослинно-квіткового орнаменту;
– довгі гранчасті держаки з декоративними елементами у вигляді двосторонніх маскаронів, волютоподібних завитків і трьох шишечок на завершенні держаків;
– щиток, що з’єднує черпак із держаком, прикрашений рельєфним зображенням воїна-ландскнехта зі дворучним мечем в оточенні стилізованого порталу;
– на зворотному боці щитка розміщене зображення ґмерка та вигравірувані літери «Т» і «О», які, імовірно, є ініціалами власника, можливо, фантазією Лозинського – невідомого львівського мешканця;
– срібло було проби 600 та 700, із залишками позолоти на поверхні.
На держаках ложок містилися написані старопольською мовою сентенції, що несли філософський сенс та комунікували настанови:
1. «Хто мене прагне (вкрасти), той буде повішений»;
2. «За своїм столом пам’ятай про вбогого (бідного)»;
3. «За (вкрадений) кавалок срібла зухвальця повісять»;
4. «У фортуни то легко: хто сидить (високо), падає (низько)»;
5. «Що даєш ближньому з любові, те даєш Богу»;
6. «Хто про гостей не дбає, тому в скрині прибуває»;
7. «Їж мною скромно, а не думай про мене».
Владислав Лозинський припускав, що ці вироби виготовили львівські золотарі, однак обставини того, хто саме та з якою метою заховав цей скарб, залишаються загадкою.
До сьогоднішнього дня збереглася будівля готелю на вулиці Фурманській, де можна побачити рельєф із зображенням ведмедя на фасаді, що є символом цієї локації.
