Уряд Руанди розпочав юридичну справу проти Великої Британії, вимагаючи виплат, які, за їхніми твердженнями, належать згідно з анульованою угодою про міграцію між двома державами. Руанде вдалося подати позов до Постійного арбітражного суду, розташованого в Нідерландах, де тверджується, що Велика Британія не виконала взяті на себе зобов’язання у справі переселення частини шукачів притулку до африканської країни.
Договір, підписаний попереднім урядом Консервативної партії, передбачав наступні умови:
– Сполучене Королівство погоджувалося здійснювати фінансові виплати Руанді за надання притулку шукачам захисту та підтримку її економіки.
– Загальна сума, виділена на реалізацію цієї політики, досягала приблизно £700 мільйонів, частина з яких — £290 мільйонів — мала бути безпосередньо сплачена Руанді.
– За умовами договору, існувала умова розірвання, де було зазначено, що будь-яка зі сторін могла припинити угоду шляхом письмового повідомлення іншій стороні.
Однак після скасування угоди прем’єр-міністром сера Кіром Стармером у 2024 році Міністерство внутрішніх справ Великої Британії заявило, що не доведеться виплачувати майбутні платежі в розмірі £220 мільйонів.
Представник Міністерства внутрішніх справ відзначив:
– Політика попереднього уряду щодо Руанди «спричинила величезні витрати часу й коштів платників податків».
– Влада має намір рішуче відстоювати свою позицію задля захисту інтересів британських платників податків.
Уряд Руанди поки не надав коментарів для BBC, але Міністерство закордонних справ країни направило журналістів до статті в газеті New Times (Руанда), де йдеться про арбітражний процес. Там наголошується, що справа пов’язана з виконанням конкретних зобов’язань за договором.
Контекст справи включає такі ключові моменти:
– Попередня ініціатива Консервативного уряду, спрямована на стримування мігрантів від перетину Ла-Маншу на малих човнах, виявилася малоефективною: лише чотири добровольці прибули до Руанди.
– Сер Кір Стармер заявив про «повне припинення» цієї політики одразу після перемоги Лейбористської партії на загальних виборах 2024 року.
– У грудні 2024 року Міністерство внутрішніх справ повідомило, що додатково мали б бути виплачені ще £100 мільйонів (по £50 млн у кожному з фінансових років 2025-26 та 2026-27).
– Також було передбачено платежі в розмірі £120 мільйонів після передачі 300 осіб до Руанди.
У статті New Times наводяться слова урядового радника, який зазначив, що Руанда здійснила дипломатичні консультації перед початком арбітражних процедур. Майкл Бутера, головний технічний радник міністра юстиції Руанди, підкреслив:
«Через арбітраж Руанда має на меті отримати юридичне тлумачення прав та обов’язків сторін за договором відповідно до норм міжнародного права».
У підписаному договорі уряди Руанди та Великої Британії погодилися, що будь-який спір, який не вдасться вирішити шляхом переговорів, буде переданий до Постійного арбітражного суду (PCA), котрий базується в Гаазі (Нідерланди). Цей орган є спеціалізованим майданчиком для розв’язання міжнародних суперечок між державами, працюючи за процедурою, близькою до комерційного арбітражу, що використовується для уникнення тривалих і шкідливих судових процесів.
PCA має повноваження виносити обов’язкові та остаточні рішення у випадках, коли сторони не можуть самостійно домовитися. Судова справа, ініційована Руандою за угодою про співпрацю у сфері притулку, почалася в листопаді, згідно з інформацією на сайті PCA, де стан справ позначений як «на розгляді». На цей час PCA не повідомляв про строки і порядок розгляду позову.
Типова практика PCA полягає в узгодженні з учасниками графіку подання доказів та аргументів, при цьому розгляд може тривати роками.
Крім того, представник Консервативної партії, тіньовий міністр внутрішніх справ Кріс Філп, висловив думку, що судовий процес є однією з серйозних наслідків скасування лейбористами угоди ще на початковому етапі її реалізації. Він також підкреслив:
– «Це означає, що британським платникам податків доведеться нести величезні витрати через нездатність та непрофесіоналізм Лейбористської партії».
– «Лейбористи були занадто слабкі, щоб довести цю важливу політику до кінця, і тепер відповідальність за це лежить на британських платниках податків».
Раніше уряд Великої Британії повідомляв про наміри вивчити можливість повернення частини вже виплачених коштів після припинення програми, проте уряд Руанди заявляв, що не зобов’язаний здійснювати жодних відшкодувань.