Лише вчора прем’єр-міністр закликав до «спокійного діалогу» з Сполученими Штатами. Однак вже цього ранку він стикається з президентом Трампом, який нагадує політичний феєрверк: непередбачуваний, яскравий і сповнений раптових реакцій з усіх боків.
Особливо ці реакції спрямовані на Велику Британію, а зокрема — на сера Кіра Стармера. Цей момент, безпрецедентний у своїй суті, ставить перед ним масштабне стратегічне запитання: що робити далі?
Раніше сер Кір вибудовував свої зовнішньополітичні позиції на прагненні бути надійним, відповідальним союзником президента Трампа, уникаючи публічних суперечок із ним.
У той час, коли уряд сера Кіра зіштовхнувся з численними складнощами всередині держави, його взаємини з американським президентом вважалися несподіваною, проте успішною сторінкою. Трамп неодноразово висловлювався про прем’єра з теплом, а Даунінг-стріт вважало, що має міцніші зв’язки з Білим домом, ніж багато європейських союзників, що, безперечно, було на користь Великої Британії.
Зусилля уряду щодо врегулювання питання тарифів, введених президентом минулого року, афішувалися як позитивний приклад з переваг партнерства між двома країнами.
Втім, ситуація змінюється: спершу було питання Ґренландії, тепер — території Чагос. Керівництво уряду пояснює власну угоду про передачу островів Маврикію, оголошену минулого року, незважаючи на гнівні публічні заяви президента Трампа.
Високопосадовці наголошують, що угода має вагомі підстави, і відзначають, що її підтримали Сполучені Штати та Австралія — дві країни, разом із Великою Британією, що входять до альянсу розвідки «П’ять Очей».
Основні аргументи уряду такі:
1. Юридичні спори щодо легітимності британських претензій на острови Чагос могли поставити під загрозу функціонування стратегічно важливої військової бази на Дієго-Ґарсіа, що є надзвичайно цінним об’єктом як для Великої Британії, так і для США.
2. Угода, укладена урядом, забезпечує довгострокову стабільність і безпеку бази.
Майже рік минув від моменту, коли позиція президента США щодо цієї угоди вперше була озвучена публічно. Автор матеріалу мав змогу бути свідком цієї події в Овальному кабінеті Білого дому. Тоді преса очікувала скептичної реакції, однак президент висловив підтримку.
У травні минулого року, коли угода була офіційно затверджена, її також схвалили Сполучені Штати. Проте нині ми спостерігаємо кардинальну зміну ставлення, виражену через типове для президента виголошення великими літерами у соціальних мережах.
І на цьому ситуація може не завершитись уже цього тижня.
Очікується прийняття рішення щодо нової китайської дипломатичної установи в Лондоні — проекту, який Пекін прагне реалізувати давно, але який викликав критику на тлі побоювань щодо безпеки.
За інформацією з Вашингтона, висловлюються серйозні сумніви щодо того, як сприйматиметься цей крок, адже він може бути інтерпретований як зближення Великої Британії з Китаєм.
Готовність схвалити відкриття нової китайської амбасади, особливо за кілька тижнів до запланованого візиту прем’єр-міністра до КНР, цілком може стати приводом для нового спалаху гніву з боку президента США.
Таким чином, нинішня дипломатична ситуація залишається динамічною та непередбачуваною, а подальший розвиток подій перебуває під пильною увагою як у Лондоні, так і у Вашингтоні.
