Кожен має нести відповідальність за власні рішення та їх наслідки — саме так і має бути. У наш час у жіночому спорті прагнуть бачити ідеалізованих образів, ангелів, які слугують прикладом для наслідування, роблять усе бездоганно і завжди висловлюються правильно. Проте жіночий футбол, як і спорт загалом, досягнув нинішнього рівня не завдяки тим, хто боявся вийти за рамки традицій і порушити застарілі правила.
Це створює неабиякий тиск — бути тією особою, яка не має жодних недоліків. Всі ми багатовимірні особистості, і помилки неминучі. На жаль, нинішня ситуація розгорнулася саме навколо того, що Мері Ерпс вирішила написати автобіографію та оприлюднити її в той час, коли вона ще активна спортсменка. Важливо також звернути увагу на невдалий момент публікації, який виявився надто чутливим.
Ця подія викликала у багатьох неоднозначні почуття дискомфорту, тривоги та суму, адже в центрі уваги опинилися дві гравчині — Мері Ерпс і Ганна Хемптон. Багато хто мав честь грати поруч із ними та спостерігати за їхнім стрімким злетом. Вболівальники та колеги відчували особистий зв’язок із їхніми шляхами та раділи успіхам, яких вони досягли разом із збірною «Левиць».
Ця ситуація спровокувала переосмислення усталених уявлень про рольових моделей у жіночому футболі, немов розірвала ілюзорний захисний шар, що і спричинило широкий резонанс. Важливо розуміти, що реакція має коріння в тому, що люди по-різному справляються з болем, тиском, переходами чи змінами у своїх ролях у команді.
Слід взяти до уваги, що Мері, ймовірно, відчула потребу використати автобіографію для викладу власної версії подій, ніби закриваючи певний розділ своєї національної кар’єри. Проте це водночас викликає певний дискомфорт — адже не враховано вплив такого кроку на Ганну Хемптон і головного тренера команди Саріну Вігман.
Усередині колективу існує негласна домовленість: все, що стається у команді, залишається в команді. Це основа створення довіри й взаємоповаги. Не завжди потрібно любити один одного, але взаємна повага — обов’язкова складова.
Мері опинилася на новому етапі свого життя, і ця ситуація стала для неї важливим уроком, хоч і небажаним. Проте вона залишається людиною високої гідності, тож є надія, що в неї буде шанс знову нагадати нам, чому саме вона була національною улюбленицею.
