У Львові планується створення єдиного комунального закладу «Національний комплекс меморіальних музеїв Івана Франка та Михайла Грушевського» шляхом об’єднання двох державних музеїв: Меморіального музею Михайла Грушевського та Літературно-меморіального музею Івана Франка. Ця ідея була схвально сприйнята у червні 2025 року депутатською комісією Львівської обласної ради з питань комунального майна, яка підтримала приєднання Музею Грушевського до структури «Дому Франка». Варто зазначити, що раніше музей Грушевського був підрозділом Музею Франка, але згодом набув статусу окремої установи.
Пропозиція об’єднання двох музеїв викликала неоднозначну реакцію громадськості, у зв’язку з чим двічі відбувалися громадські обговорення, під час яких різко звучали різні думки без належного конструктивного діалогу. 16 вересня директор «Дому Франка» Богдан Тихолоз у інтерв’ю журналісту Андрію Дрозді відповів на найбільш актуальні питання, що виникли в контексті реорганізації.
Про суть ініціативи
Львівська обласна влада у червні 2025 року запропонувала реорганізувати два обласні меморіальні музеї — Івана Франка та Михайла Грушевського, які історично пов’язані та розташовані поруч, у єдину юридичну особу з єдиною адміністративною структурою. При цьому передбачають збереження унікальної місії, ідентичності, функцій та кадрового й наукового потенціалу кожного музею.
Хто виступає ініціатором?
Процес ініціюють органи управління Львівської області, а саме Департамент культури, національностей та релігій ЛОВА. Підтримку ідеї висловили колективи обох музеїв, що підтверджено відповідними протоколами науково-методичних рад та зборів трудових колективів. Ініціативу також підтримали Рада директорів музеїв Львова, низка громадських організацій, а також музейники та науковці у письмових зверненнях і публічних дискусіях.
Ціль об’єднання
• Підсилити потенціал установ та підняти їх на якісно новий рівень розвитку.
• Об’єднати зусилля музейних команд і забезпечити оптимальне використання кадрових і матеріально-технічних ресурсів.
• Координувати діяльність обох музеїв, посилити їхню промоцію та забезпечити інклюзивність.
Причини, що спонукали до такої ідеї
Насамперед через багаторічну кризу в Музеї Грушевського, яка проявляється у проблемах управлінського характеру, кадровому дефіциті, низькій мотивації й заробітній платі, а також відсутності сучасних підходів до музейного менеджменту.
Підстави для висновків про кризу
Органи управління зробили висновки на основі системного аналізу якісних та кількісних показників діяльності Музею Грушевського за останні п’ять років. Саме порівняння з іншими областними музеями продемонструвало значну неефективність використання його потенціалу, при тому що його показники поступаються показникам Музею Франка в 5–10 разів.
Чому саме «Дім Франка» став партнером?
Обидва музеї є комунальними установами Львівської обласної ради, розташовані на суміжних територіях, що створює можливості для ефективного господарювання та управління. Історично музеї також пов’язані: Музей Грушевського виділився з Музею Франка у 1998 році. Вони належать до меморіальних персональних музеїв, розташовані у одночасно збудованих віллах, власники яких були друзями і творчими партнерами. Водночас Музей Франка має статус національного, чого досі немає у Музею Грушевського через невисокі показники відвідуваності та наукової роботи.
Зв’язок Івана Франка та Михайла Грушевського
Це рівні за значенням фігури української історії та культури, які належать до однієї епохи, мають біографічні та світоглядні спільні риси й будують національну ідентичність. Їхні імена є культурними символами Львова, області й України, подібно до того, як імена Ґете і Шиллера символізують Німеччину, часто розглядаються разом, незважаючи на відмінності у творчості кожного.
Як може бути здійснено об’єднання збереження унікальності?
Насамперед слід зазначити, що йдеться про управлінське об’єднання двох самостійних музеїв із збереженням окремої ідентичності кожного. Поєднання не означає ніякого «злиття» чи «гібридизації» двох постатей. Будь-яке «змішування», підпорядкування чи приниження однієї установи за рахунок іншої є неприпустимим. Перевага в унікальності та силі комплексу – у збереженні індивідуальності обох легендарних особистостей і у їхній партнерській співпраці на засадах української ідеї.
Чи збережеться самостійність музеїв?
Так, приєднання не зачепить самостійність культурних брендів Музею Франка та Музею Грушевського. Відвідувачі матимуть можливість оглядати експозиції кожного музею окремо або ж відвідати обидва. Архітектурні споруди, виставкові зали, колекції, науково-дослідницька база залишаться недоторканими. Об’єднання – це виключно юридична й адміністративна процедура, без змішування персональних брендів чи постатей.
Кому це може принести користь?
• Громаді Львова та Львівської області.
• Самим музеям і працівникам, які отримають додаткові можливості, в тому числі надання Музею Грушевського статусу національного без тривалих бюрократичних процедур.
• Працівникам музеїв — поліпшення умов праці, підвищення зарплат і перспективи професійного зростання.
• Музейному комплексу загалом — посилення статусу як осередку національної культури, освіти та історичної пам’яті.
Роль колективу «Дому Франка»
Команда «Дому Франка» зацікавлена у збереженні унікальності та бренду музею, а також у поглибленні меморіалізації постаті Івана Франка. Реорганізація сприймається як можливість масштабувати позитивний досвід і укрупнити установу, розширивши ресурси та покращивши перспективи, хоч і з урахуванням посиленого навантаження. Команда має успішний досвід «реанімації» музейної справи, який може бути застосований і для розвитку Музею Грушевського.
Чи збережеться статус національного музею?
В офіційному роз’ясненні Міністерства культури і стратегічних комунікацій підкреслено, що приєднання Музею Грушевського до Музею Франка не вплине на статус національного, який буде збережений за об’єднаною установою.
Чи існують підстави для побоювань щодо скорочення або розподілу майна?
Немає планів скорочувати персонал, усім працівникам гарантується працевлаштування у новому комплексі. Незначне перерозподілення штатних одиниць передбачено в рамках адміністративно-господарської частини на користь профільних наукових і культурних напрямів.
Майно, споруди та землі обох музеїв залишаються в комунальній власності, ризики переходу до інших власників відсутні. Вілли Франка й Грушевського охороняються законом як пам’ятки історії, включно з прилеглими територіями.
Перспективи об’єднання
Упродовж року планується врегулювати юридичні, організаційні, управлінські та кадрові питання, а також розробити спільну Стратегію розвитку. Потреби в галузі фінансування будуть задоволені за рахунок обласного бюджету, власних надходжень та благодійних внесків. Оновлення торкнеться документації, посадових інструкцій, статутних органів, буде сформовано Вчену та Науково-методичну ради, посилено науковий потенціал.
Очікувані результати:
• Зростання відвідуваності та власних надходжень.
• Збільшення мережі національних і міжнародних партнерств.
• У п’ятирічній перспективі комплекс може стати однією із культурних «візиток» Львова й Львівщини, а також потужним центром української культури, освіти та науки.
Показники ефективності та розвиток будуть формалізовані у Стратегії і відображені в щорічних звітах.
Неможливі досягнення без об’єднання
Без реорганізації Музей Грушевського не має перспектив здобуття статусу національного у прийнятній перспективі. Плинність кадрів і численні вакансії загрожують здатності виконувати фундаментальні функції, такі як охорона, збереження і обслуговування. Обмежена чисельність персоналу та низький рівень кваліфікації практично унеможливлюють якісне підвищення рівня наукової діяльності. Зарплати залишатимуться на мінімальному рівні, що демотивує працівників.
Що станеться, якщо нічого не змінювати?
Прогнозується подальше посилення кризових процесів у Музеї Грушевського та зростаючий розрив у ефективності та впливі порівняно з сусідніми обласними установами.
Світовий досвід об’єднання музеїв
Подібні практики широко вживаються у багатьох розвинених країнах, де музейна сфера зазнала реформ та укрупнень для посилення ефективності. Наприклад:
1. У Норвегії з понад 700 музеїв сформовано 70 великих музейних комплексів.
2. У Словаччині провідні музеї об’єднані у структурі Словацького національного музею.
3. В Україні більшість меморіальних музеїв функціонують як структурні підрозділи великих національних музеїв і галерей (приклади: музеї Івана Труша, Олени Кульчицької, Олекси Новаківського тощо в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького; музеї Маркіяна Шашкевича й «Русалки Дністрової» у Львівській національній галереї мистецтв).
4. У цивілізованому Заході часто зустрічаються мережі меморіальних музеїв, підпорядкованих великим муніципальним чи національним музеям, які не мають статусу автономних юридичних осіб. Наприклад:
– Musées de la Ville de Paris (Париж, Франція), що об’єднує 17 музеїв, із яких 14 входять до Paris Musées.
– Wien Museum (Відень, Австрія), має у структурі підрозділи, що є будинками-музеями класиків музики.
Приклади конкретних меморіальних комплексів:
– Goethe- und Schiller-Archiv у Ваймарі (Німеччина) — музейно-архівна установа, що меморіалізує двох великих німецьких літераторів — Ґете та Шиллера, які тісно співпрацювали. Керує музеєм Klassik Stiftung Weimar, що об’єднує 31 музей та пам’ятні місця.
– Mark Twain and Harriet Beecher Stowe Houses у Гартфорді (США) — будинки Марка Твена і Гаррієт Бічер-Стоу, розташовані поруч у районі Нук-Фарм, об’єднані в єдиний культурний комплекс із спільними квитками та програмами.
– The Keats–Shelley Memorial House у Римі (Італія) — меморіальний музей поетів-романтиків Джона Кітса і Персі Біші Шеллі.
Обране найменування «комплекс»
Термін «музейний комплекс» має міжнародну легітимність, закріплений у музеологічній літературі та нормативних актах, а також широко використовується у назвах музейних установ України як юридичних осіб.
Загрози для Музею Грушевського
Основними ризиками є байдужість, відсутність дій, пусті заяви та псевдопатріотичні гасла.
Найгірший варіант розвитку подій для Музею Грушевського — це залишити ситуацію без змін.
Що може завдати найбільшої шкоди Музею Франка?
Демотивація успішного колективу необґрунтованими звинуваченнями, чутками та припущеннями.
