Марія мешкає на шістнадцятому поверсі будинку, звідки відкривається спокійна панорама Чорного моря, що простягається до самого горизонту під тьмяним світлом сутінків. Вона зауважує, що саме звідси добре помітно і чути наближення дронів. Коли ці безпілотні апарати завдають ударів по будинках та спорудах в Одесі, місто охоплюють пожежі, які також видно здалеку.
Її дев’ятирічна донька Єва за цей час навчилася розрізняти форми і звуки дронів, що щодня пролітають над містом. Вона з гордістю демонструє батькові список соціальних мереж, які перевіряє під час сигналів повітряної тривоги. Отець, Сергій, відзначає:
– Вона розуміє, чи означає наближення загрозу чи ризик, і це допомагає їй заспокоїтися.
В Україні майже немає місця, яке не потерпало від атак з початку повномасштабного вторгнення Росії майже чотири роки тому. За останні тижні Одещина — третє за величиною місто країни — зазнає посилених ударів. Росія, атакуючи портову та енергетичну інфраструктуру, намагається паралізувати регіональну економіку та зламати дух населення.
Москва ж не обмежується лише ударами по об’єктах. Її дрони, розміром порівнянним із мотоциклом, регулярно врізаються у висотки, такі як будинок Марії, вибухаючи відразу і спричиняючи розліт скла та уламків усередину помешкань. Наслідки таких ударів часто трагічні.
Марія розповідає, що кілька місяців тому Єва зізналася їй у страху: боялася, що дрон наблизиться надто швидко і вони не встигнуть сховатися. Проте вона пояснила доньці, що якщо загроза буде прямою, звук буде наростати, і це дасть час для втечі.
Родина походить із Херсонщини – регіону, розташованого приблизно за 200 км на схід від Одеси, який наразі під значною частиною контролюється російськими силами. Після початку вторгнення у 2022 році вони залишили рідний край, з мамою і донькою тимчасово перебували в Німеччині як біженці. Проте розлука була надто важкою, і сім’я разом повернулася в Україну, оселившись в Одесі. Тепер, із загостренням обстрілів, Сергій роздумує, чи не слід знову готуватися до евакуації. Він підкреслює:
– Війна — це лише про економіку. Для росіян Одеса — це інфраструктура, отже вони докладатимуть усіх зусиль, щоб захопити її.
Розташована на південному заході України, Одеса була економічним центром до початку війни. Через окупацію Росією більшої частини українського узбережжя, її роль стала ще вагомішою. Міські порти — три найбільші в країні, серед яких єдиний глибоководний порт України — забезпечують понад 90% експорту минулого року, адже сухопутні перевезення перебувають під значними обмеженнями.
Проте у період війни саме значущість регіону стає його вразливістю. Минулого місяця Володимир Путін пригрозив перекрити Україні вихід до моря у відповідь на удари по “тіньовому флоту” – танкерам, які РФ використовує для обходу санкцій. Ця загроза виявилася реальними наслідками:
– Протягом двох років Росія майже безперервно намагається паралізувати економіку Одеси.
– Останні тижні стали особливо важкими.
– Повітряні атаки знищують вантажі, контейнери та пошкоджують інфраструктуру.
– Члени екіпажів іноземних торговельних суден у затоці Одеси отримали поранення або загинули під час ударів дронами.
– Близько 800 сигналів повітряної тривоги за рік суттєво припиняли роботу портів.
Внаслідок цього торік відбулося зменшення експорту сільськогосподарської продукції, яка є ключовою складовою економіки міста, на 45%. Після нещодавнього удару дрона, що спричинив пожежу на судні під панамським прапором і тяжко поранив одного з екіпажу, очільник регіональної адміністрації Олег Кіпер наголосив:
– Власники суден, що заходять до портів Одеси, однозначно усвідомлюють, що вони потрапляють у зону бойових дій, і судна застраховані.
Попри це, якщо атаки триватимуть, в довгостроковій перспективі іноземні компанії можуть відмовитися від співпраці з портом.
У міському середовищі звуки повітряних сирен звучать майже постійно, проте не всі реагують на них. На руїнах спортзалу, зруйнованого після нічного удару дрона, який травмував сім осіб, представниця Державної служби з надзвичайних ситуацій Марина Аверіна констатує:
– Люди стали надзвичайно безпечними щодо власної безпеки.
– Один з останніх сигналів повітряної тривоги тривав більшу частину дня.
– Перебування у сховищі 16 годин поспіль — це просто неможливо.
Співробітники спортзалу виносять речі, які змогли врятувати з-під уламків і деформованого металу. Хоча українці вже звикли до дронових та ракетних ударів, їх дедалі більше виснажують постійні атаки, що відрізають світло і опалення посеред суворої зими.
У грудні майже мільйон мешканців Одеси залишилися без електропостачання. Олег Кіпер уточнює:
– Ми були одними з перших регіонів, які відчули, що означає пережити зимовий період без світла та тепла.
Через місяць, коли температура опускалася близько до -1 градуса за Цельсієм, ситуація з постачанням залишалася критичною. Ада, 36 років, прогулюється пляжем, не звертаючи пильної уваги на повітряні тривоги, що змішуються з криками чайок. Вона каже, що хоч атаки дронів посилились, сам холод для неї страшніший за обстріли.
Поруч молода мати Яна погоджується, описуючи загальну ситуацію як «справді надзвичайно складну». Недавно у її квартирі розбився дрон, а незабаром ще один ударив сусідній будинок. Відразу ж розпочалися відключення електроенергії. Вони з родиною придбали дорогий генератор, однак його робота впродовж семи годин коштує близько 10 доларів США — значна сума для країни, де середня місячна зарплата становить близько 500 доларів (375 фунтів стерлінгів).
Вона додає:
– Ми живемо так уже чотири роки, і, на жаль, більшого контролю над ситуацією немає. Ми – як мухи, усе вирішують влада.
– Можливо, весь народ карають — не лише кількох, а всіх.
Далі на пляжі Костя рибалить з пирса, що виступає в море. Він не хвилюється, що росіяни можуть дійти до міста:
– Я не вірю, що вони сюди дійдуть. Наші військові їх першими зупинять.
Водночас, він зізнається, що події завдають болю та лякають. Як і багато інших українців, він ще не повністю усвідомлює, що війна прийшла до його країни чотири роки тому, розв’язана сусідом, якого він колись добре знав. У молоді роки Костя служив у армії і присягався Радянському Союзу:
– Я ніколи не уявляв, що в старості стану свідком такого.
Попри те, що російські пропагандисти давно наполягають, що незалежність України з 1991 року – історична помилка, колишня роль Одеси як «перлини» російської імперії надає місту особливого символічного значення для Москви. Володимир Путін неодноразово називав Одесу «російським містом» і вперто говорив про «визволення Новоросії» — історичного регіону російської імперії, що включав частини сучасних південних та східних областей України, зокрема Одесу.
Олексій Кіпер, голова регіональної адміністрації, наполягає:
– Ворог хоче і досі прагне захоплення Одеси, як і багатьох інших регіонів, але сьогодні наше військо робить усе можливе та неможливе, аби цього не допустити.
Особисто він взявся за проєкт розриву будь-яких видимих зв’язків Одеси з Росією. Кіпер є активним прихильником Закону про деколонізацію 2023 року, який зобов’язує місцеві органи влади видаляти з міст усі назви вулиць, пам’ятники та написи, пов’язані з імперським минулим Росії.
Серед знесених пам’ятників був і монумент російській імператриці Катерині Великій — засновниці Одеси. Також перейменували вулиці, названі на честь російських і радянських діячів: вулиця Пушкіна стала Італійською, а Катерининська — Європейською. Кіпер також підтримує впровадження української мови в місті, де і досі широко розмовляють російською.
На запитання про опір серед одеситів, які пишаються своєю спадщиною як багатокультурного портового міста, він відповідає рішуче:
– Ворог робить набагато більше, ніж ми, щоб російськомовне місто стало українським. Він змушує людей розуміти, ким є росіяни і чи потрібні вони нам взагалі.
Минулого дня, коли температура впала до -6°С, місто відзначило місяць часткових відключень електроенергії, а повітряна тривога тривала близько чотирьох годин. Порт Чорноморськ, розташований на схід від Одеси, знову постраждав від удару балістичною ракетою, внаслідок чого поранено члена екіпажу цивільного судна.
Як і в решті України, якщо Росія не може захопити Одесу, вона прагне продовжувати послаблювати та паралізувати її життя.
Додатково по матеріалах Любові Шолудько.
