Милувалися садом Потоцькі також з тераси палацу.
Палац Потоцьких, розташований на вулиці Коперника у Львові, є однією з небагатьох аристократичних резиденцій, що зберегли свій первозданний вигляд майже в незмінному стані. Наприкінці XIX століття тут проживали одні з найбагатших магнатів Галичини. Довкола палацу простягався розкішний парк із розмаїттям троянд, скульптур і алеями для прогулянок. Сьогодні парк зберігся лише частково, а історія резиденції сповнена цікавих фактів — від першої електрифікації міста до проєкту підземного трамвая. Про палац і його садово-парковий ансамбль розповіла лекторка відділу «Палац Потоцьких» Наталія Отко під час екскурсії, приуроченої до Дня музеїв.
Ця земельна ділянка разом зі старовинним палацом перейшла у власність графа Альфреда Юзефа Потоцького як придане його дружини Марії Климентини Сангушко.
Наталія Отко підкреслила:
– Потоцькі були надзвичайно заможним і впливовим родом.
– Вони стали цукровими магнатами Галичини після переходу на виробництво цукру з буряка замість тростини.
– Родина фактично монополізувала цей бізнес і контролювала великі земельні володіння — понад 140 сіл і містечок на Галичині.
У старому палаці певний час функціонував лікувально-ортопедичний заклад доктора Едварда Мадейського, де лікували дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату. Доказом цього служать рекламні оголошення, збережені в старих медичних журналах. Наразі будівлю розібрали.
Наприкінці XIX століття родина Потоцьких збудувала нову розкішну резиденцію. Окрім маєтків у Парижі, Лондоні, Ніцці, Відні, вони багато часу проводили за кордоном, тож львівська будівля наслідувала кращі зразки європейських палаців XVIII–XIX століть. Особливістю львівського палацу був пандус для заїзду карет — єдиний у Галичині. Просторий курдонер перед будівлею, створений за принципами Версалю, дозволяв розвертатися одночасно восьми каретам.
Архітектором проєкту став француз Луї Довернь, а будівельні роботи виконували під наглядом львівських майстрів Юліана Цибульського та Людвіка Балдвіна-Рамулта. Скульптурне оздоблення створювали Петро Герасимович і Леонард Марконі. Дах палацу вкрили дорогим англійсько-чеським сланцем.
Парадний в’їзд прикрашають ковані елементи, ліпнина, герб та вензель з ініціалами Альфреда Потоцького. Оригінальні хвіртки мають ручки у формі листка аканта. Металеві роботи виконувала фірма Яна Дашека, а під час нещодавньої реставрації брами під шаром старої фарби знайшли клейма чеського майстра Йозефа Свободи, який був субпідрядником цієї компанії.
Фасад оздоблений маскаронами, гербами Потоцьких, а також декоративними зображеннями зброї: мечами, шоломами, арбалетами, піками та сагайдаками зі стрілами. Лекторка наголосила, що лицарський шолом символізує шляхетство предків Потоцьких, здобуте на полі бою ще в XII столітті, адже військова традиція була ключовою в історії роду.
Ліхтарі біля парадного входу працювали на електриці і були виготовлені віденською фірмою Wagner. Довгий час Палац Потоцьких залишався єдиною електрифікованою будівлею у Львові, тоді як місто освітлювалося газовими ліхтарями. Електрика сяяла і на ліхтарях у дворі, і над в’їзною брамою. За словами Наталії Отко, витрати на будівництво палацу, архітектурний проєкт та електрифікацію сягали 1,4 мільйона корон — сума, доступна лише дуже заможним.
Будівництво розпочалося у 1880 році, а в 1892 році син власника, Роман Потоцький, разом із дружиною заселився в новий палац. Альфред Юзеф, нажаль, не дожив до завершення робіт — він помер у Парижі 1889 року.
Однак уже на початку XX століття через фінансові труднощі Роман Потоцький продав місту частину земель навколо палацу. Згодом на цій території з’явилися сучасні вулиці Тиха та Ліста. У радянські часи площа колись величезного парку значно зменшилася — поруч звели Палац мистецтв. Водночас позаду залишилися старі стайні й двоповерховий павільйон для обслуговуючого персоналу.
Палацовий парк поєднував елементи французького регулярного та англійського ландшафтного стилів і відзначався такими рисами:
– квітники та фонтани,
– альтанки,
– мармурові й дерев’яні лавки,
– декоративні скульптури,
– прогулянкові алеї.
Серед експонатів сьогодні поблизу палацу стоїть бароковий кам’яний п’єдестал, що раніше не належав цьому парку. На ньому колись відпочивала чаша, прикрашена трояндовими мотивами і скульптурними голівками баранів.
З часів Потоцьких у припалацовому парку збереглися деякі насадження:
– чотири дуби,
– алея багряника,
– метасеквоя.
За оцінками дендрологів, окремі дерева можуть налічувати понад 150–200 років. Прогулянкова зона була насаджена розкішними квітниками, де росло близько 20 сортів троянд і сотні лілій. Клумби мали форму шестираменної зірки, центральну точку якої займав мармуровий п’єдестал із сонячним годинником або скульптурою, що було популярно в той час. Сьогодні поблизу палацу відновили кущові боскети — декоративну огорожу із букшпану, а алеї засипані рожевим гравієм, у горщиках ростуть агави.
Сучасна будівля неподалік палацу, зведена у 1980-х роках, є двоповерховою і пристосована під Музей модернізму. Вона гармонійно височіє, обвита пишною в’юнкою рослинністю. За радянських часів влада планувала амбітний проєкт підземного трамвая, а ця будівля слугувала гуртожитком для робітників. Раніше на цьому місці пролягала алея фруктових дерев.
Будівельні роботи включали:
– копання котловану посеред парку,
– знищення старого планування алеї й квітників,
– осушення ставки для будівництва.
Через близьке розташування водоносних шарів після цих робіт підвал палацу почав затоплюватися, що призвело до утворення тріщин. Усунення наслідків цієї техногенної катастрофи тривало довгий час, зауважила працівниця Палацу Потоцьких.
Сьогодні Палац Потоцьких функціонує як виставковий простір Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького та є популярною туристичною локацією. Обмежені залишки багатого колись парку доповнюють мініскульптури, що відтворюють мотиви замків і оборонної архітектури.
Фото надані Omega.
