Канадська Арктика — це величезна, небезпечна та здебільшого негостинна територія, що простягається майже на 4 мільйони квадратних кілометрів. Населення цієї області, однак, є зовсім невеликим та приблизно дорівнює чисельності жителів таких міст, як Блекберн в Англії чи Сіракузи в Нью-Йорку.
П’єр Леблан, колишній командувач Північної зони Канадських Сил, у розмові з BBC навів таке порівняння: «Якщо накласти карту континентальної Європи на канадську Арктику, то ще залишиться чимало вільного простору. Водночас це середовище є надзвичайно небезпечним».
Захист цієї величезної території здійснюється за допомогою зношеної мережі систем раннього попередження, що включають старі радари, восьми військових баз із персоналом та близько 100 постійних співробітників Берегової охорони, які охоплюють 162 000 км узбережжя – приблизно 60% від загальної протяжності океанського фронту Канади.
Одним із ключових факторів, що роблять Арктику центром гострої геополітичної конкуренції, є її географічне розташування: регіон межує з Росією і США по обидва боки Північного полюса. Зростаючий інтерес до неї проявляє й Китай, який оголосив себе «поблизуарктичною державою» та значно розширив свій флот військових кораблів і льодоходів.
Канада займає проміжне положення в цьому регіоні, проте її населення суттєво менше, ніж у інших великих гравців Арктики.
Погляд на безпеку Арктики отримав особливу актуальність майже чотири роки тому після вторгнення Росії в Україну. Нині захист дальнього північного краю Канади знову опинився в центрі уваги громадськості через інтерес Дональда Трампа до Гренландії — самоврядної частини Королівства Данія, що, за думкою Білого дому, є ключовим для захисту США від зовнішніх загроз.
Адміністрація Трампа не залишила поза увагою канадську Арктику, висловлюючи дедалі більші занепокоєння щодо можливих вразливостей перед ворогами США. У квітні було підписано виконавчий указ, який акцентував на американській «відданості забезпеченню свободи навігації та домінування США в арктичних водах».
Зі свого боку канадський уряд прагне запевнити США та союзників по НАТО, що виконує свої зобов’язання щодо охорони регіону.
Під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі прем’єр-міністр Марк Карні повідомив, що Канада реалізує спільні цілі безпеки та процвітання в Арктиці через інвестиції «безпрецедентного» масштабу в радарні системи, підводні човни, літаки та присутність «військових сил безпосередньо на місцях».
Полковник Леблан, який провів у канадській Арктиці дев’ять років, назвав ці інвестиції «суттєвим переламом» у системі безпеки регіону. Збільшення військових витрат Канади — з 2% до 5% ВВП до 2035 року — призвело до появи додаткових радарів дальнього виявлення і спеціалізованої авіації, призначеної саме для Арктики.
Велику роль у зростанні уваги до захисту регіону зіграли зусилля адміністрації Трампа щодо Арктики та Гренландії. За словами Леблана, це допомогло канадському уряду зробити важливі кроки в потрібному напрямку.
Однак існують і виклики, зокрема обмеженість портової інфраструктури та труднощі з постачаннями віддалених баз, які часто розташовані на тисячах холодних і безлюдних кілометрів.
Хоча Канада та інші союзники США по НАТО виступали проти ініціативи адміністрації Трампа щодо контролю над Гренландією, кілька експертів, які поспілкувалися з BBC, погоджуються з оцінками американської адміністрації про нагальну потребу посилення оборони в регіоні.
Директор Центру арктичної безпеки та стійкості в Фербанксі, Аляска, Трой Буффард, відзначив, що співпраця між США та Канадою в Арктиці «залишається предметом заздрості в усьому світі». Водночас багато існуючої оборонної інфраструктури було розроблено для боротьби з загрозами часів Холодної війни, а не з сучасними викликами.
Особливе занепокоєння викликає поява гіперзвукових ракет, які рухаються зі швидкістю щонайменше в п’ять разів більшою за швидкість звуку. Вони надзвичайно важкі для виявлення і перехоплення в порівнянні з традиційними балістичними ракетами, які рухаються по вирахуваних траєкторіях через Північний полюс.
Такий вид загрози вже перестав бути теоретичним. Росія застосовувала гіперзвукові ракети на полі бою в Україні, зокрема в січні відбулося перше бойове застосування ракети «Орешник», здатної нести кілька бойових блоків із ядерним озброєнням, що рухається приблизно в 10 разів швидше за звук.
«Ці технології кардинально змінили нашу ситуацію. Потрібно повністю переглянути оборонну систему Північної Америки й оновити її», — сказав експерт. – «Нині наявні засоби не здатні захиститися від гіперзвукових крилатих ракет. При цьому їхня ефективність нульова».
Традиційні наземні радарні установки, за його словами, «не працюватимуть» проти цих новітніх технологій. Космічні супутники також стикаються з проблемою неповного покриття арктичних широт, що зумовлює оновлену увагу та вкладення коштів в радарні системи дальнього радіуса дії.
Варто відзначити, що технології дальнього виявлення поряд із космічними сенсорами є ключовими елементами у проєкті системи протиракетної оборони Північної Америки під назвою Golden Dome, яку планує адміністрація Трампа.
Наразі невідомо, яку саме роль відіграватиме Канада в системі Golden Dome. Дональд Трамп під час форуму в Давосі висловив впевненість, що Канада має бути «вдячною» за цю ініціативу.
У п’ятницю Трамп розмістив у соцмережі Truth Social заяву, що Канада не підтримує розгортання системи Golden Dome над Гренландією, хоча ця система мала б захистити й Канаду. Натомість, вона нібито віддає перевагу співпраці з Китаєм, яка, за словами Трампа, «з’їсть її за перший рік».
Офіс прем’єр-міністра Карні запросили надати коментар з цього приводу.
Переговори між США та Канадою ускладнюються в контексті часто конфліктних відносин між країнами. У травні Трамп заявив, що Канада може або заплатити $61 мільярд, щоб приєднатися до цієї програми, або стати 51-м штатом США і приєднатися безкоштовно.
Такі висловлювання викликали реакцію посла Канади при ООН Боба Рея, який порівняв це з «вимагальницькою схемою».
Утім, експерт із арктичної безпеки Університету Британської Колумбії Майкл Байєрс зазначив, що американські побоювання щодо безпеки Арктики та загрози тарифних заходів змусили канадський уряд відновити увагу до цього регіону.
«Незалежно від того, чи є ці побоювання справедливими, у Оттаві розуміють необхідність задовольнити їх вимоги», — зазначив він. – «Проблему членства 51-го штату ніхто серйозно не сприймає, але економічний тиск, який США можуть застосувати, — дуже реальна річ».
«Канадський уряд добре усвідомлює цю можливість», — додав Байєрс.
Попри високий рівень напруження між Оттавою і Вашингтоном, ці суперечності поки не позначилися на фактичній співпраці в Арктиці. Практики, що працюють у регіоні, висловлюють впевненість у продовженні партнерства між США і Канадою.
«Це питання політичних діячів», — коментував Буффард. – «Риторика ускладнює справу, але на рівні фахівців співпраця триватиме доти, поки їм це дозволять. Кожен має подолати емоції і продовжувати працювати разом».
