Дональд Трамп надзвичайно зацікавлений у мирній угоді щодо України. Проте Київ прагне до миру ще більше, однак не будь-якою ціною. Саме тому, коли Сполучені Штати почали тиснути на Україну з вимогою погодитись на угоду до Дня подяки, що нагадувала близьку до капітуляції позицію, українська сторона рішуче відреагувала.
Українська влада терміново відрядила високопоставлених представників для переговорів у Женеві. Протягом цілого недільного дня делегації США та України курсували між двома основними локаціями, пересуваючись на чорних лімузинах із затемненими вікнами. До них приєдналися радники з питань національної безпеки Німеччини, Франції та Великобританії.
Єдиний раз, коли вдалося побачити Андрія Єрмака — керівника переговорної групи з Києва, — він мав суворе, непривітне вираз обличчя. Це не дивно — початковий проєкт угоди був настільки одностороннім на користь Росії, що держсекретар США Марко Рубіо змушений був спростовувати припущення, що він написаний Кремлем. Водночас Дональд Трамп чітко заявляв про необхідність швидкого підписання угоди Україною, попереджаючи про невизначені наслідки у разі відмови, тож Київ змушений був вступити в діалог.
У неділю ввечері Марко Рубіо оголосив про “чудовий прогрес” у перемовинах, залишаючи лише “кілька моментів” нерозв’язаними. На подальші уточнення він відповів, що ситуація «делікатна» й не може бути детальнішою. Водночас спільна заява України та США засвідчила появу нового проєкту угоди, описаного як “оновлений і переглянутий рамковий документ”.
Станом на зараз цей документ не оприлюднено. Втім, Financial Times цитує слова заступника міністра закордонних справ України Сергія Кислиці, який згадує новий 19-пунктовий план із “дуже невеликими залишками” від початкового проєкту.
Ймовірно, цей документ:
– враховує принаймні частину поправок, запропонованих європейськими країнами та опублікованих Reuters, що робить угоду більш прийнятною для Києва;
– виключає автоматичне вето на майбутнє членство України в НАТО;
– скасовує обмеження щодо чисельності українських збройних сил;
– зазначає, що західні війська не будуть постійно розміщені в Україні, але не вводить абсолютну заборону на це;
– на чутливому питанні територій, які українські військові захищають понад одинадцять років, передбачає, що залишок Донбасу не буде передано Росії безкоштовно;
– визначає, що Україна намагатиметься відновити контроль над окупованими територіями виключно дипломатичним шляхом — позиція, яку вже підтримував президент Володимир Зеленський;
– відкидає положення про повну амністію за воєнні злочини;
– включає посилання на гарантії безпеки.
Кілька високопосадовців, зокрема прем’єр-міністр Великобританії сер Кір Стармер, говорили про надання Україні захисту в стилі статті 5 Північноатлантичного договору, що зобов’язувало б США надати військову допомогу у випадку нової агресії Росії. Саме цей аспект є ключовим для української сторони й непідлягає компромісам.
Не відомо достеменно, скільки з цих європейських ідей увійшло до нового проєкту, але канцлер Німеччини Фрідріх Мерц охарактеризував угоду як “суттєво змінену”, і в позитивному ключі.
Як вдалося за один день перейти від проросійської угоди до такого варіанту? Це залишається складним для аналізу, особливо з урахуванням присутності посланця Дональда Трампа, відомого своєю жорсткою позицією, Стівена Віткоффа. Початковий план, близький до інтересів Кремля, базувався на візиті Віткоффа до президента Росії Володимира Путіна навесні, після якого посланець цитував російські наративи майже слово в слово.
Зараз же проєкт виглядає як той, який Україна могла б зрештою підтримати. Саме тому Трамп із критики українських чиновників, яких звинувачував у “повній відсутності вдячності”, перейшов до заяв про те, що “щось хороше” може з’явитися незабаром.
Та наскільки ця угода буде вигідною — поки що питання відкрите. Поки немає жодних ознак того, що Росія готова припинити бойові дії без зовнішнього примусу.
Аналітики, зокрема Тетяна Станова з Carnegie Russia Eurasia Center, відзначають, що нині Путін значно більш упевнений у своїх військових позиціях, з огляду на:
– корупційні скандали та політичну кризу в Києві;
– труднощі з мобілізацією українських військових;
– поточні здобутки російських сил на полі бою.
На думку фахівців, вимога Трампа пришвидшити угоду могла надати нової динаміки зусиллям із досягнення миру — зусиллям, які українці, що перебувають під обстрілами, дуже прагнуть. Однак можливо, що напружена дипломатія лише повернула переговорний процес до первісної точки.
Як формулює це Станова: Росія займає позицію — “ми виклали наші вимоги, тепер питання у вас: чи приймаєте ви їх чи ні? Якщо так — війна припиниться. Якщо ні — ми просто чекатимемо, поки ви будете готові”.
