У Львові завершив свою роботу Конгрес культури, який традиційно проводиться в місті кожні два роки та слугує платформою для аналізу й обговорення актуальних проблем культурного процесу в Україні. Кожен захід присвячений певній темі, що відповідає сучасним викликам і запитам суспільства. Цьогорічний конгрес проходив під гаслом «Зв’язок_розрив». Організатори зазначають, що українське суспільство нині переживає численні розриви — між поколіннями, людьми, містами, сенсами та інституціями. Війна, вимушені переселення, фрагментація інформаційного середовища та руйнування звичних систем змінюють спосіб нашого співіснування. Водночас розрив є не лише втратою, а й можливістю: знайти нові форми співпраці, переосмислити усталені моделі, розгледіти потенціал нових зв’язків, які можуть стати основою майбутнього.
На відкритті конгресу міський голова Львова Андрій Садовий наголосив:
«Культура — це фундамент всього. Хочу висловити своє захоплення людьми, які оцінили значимість культури у воєнний час і активно працюють та інвестують у цю сферу».
Захід проходив у будівлі головної пошти на вулиці Словацького, де відбувалися дискусії про зв’язки та розриви, які ми переживаємо в час війни, про протистояння минулого і майбутнього, стійкості і відчаю, світла і темряви. Конгрес фактично втілився в межах мистецького проєкту «Іменем міста» харківського художника Костянтина Зоркіна.
У центрі інсталяції стояв стіл-пейзаж, який символізує місто. За словами автора, це місто-намисто: персонажі, будинки, дерева об’єднані шнурком. Їх можна рухати, переставляти та змінювати порядок, але вони залишаються разом, демонструючи зв’язок, коли навіть одна деталь може миттєво трансформувати загальний краєвид.
Навколо столу розміщувалися спікери конгресу, а довкола — полиці пам’яті, наповнені знаннями і досвідом. У центрі композиції — корабель або ковчег, що стоїть біля ворожого берега, не в змозі рушити з місця. Про цю історію можна дізнатися детальніше з мальопису, що був виданий у видавництві Олександра Савчука.
За словами Костянтина Зоркіна:
- «Книга — це майбутнє. Там дуже мало слів, що мені імпонує, і вона розповідає те, про що проєкт не зміг додатково передати через матеріал. У ній фантазійно викладено історії персонажів, які є учасниками проєкту.»
Ця розповідь має перш за все символічний характер і стосується Харкова у часи повномасштабної війни та його культурного життя. Проте будь-яке місто в Україні може уявити себе в цьому контексті. Ідея виникла із бачення, що приснилося митцю.
Костянтин Зоркін пояснює:
- «Я вирішив створити історію, де героями будемо ми, перетворені на елементи міського простору. Кожен з них говорить не від свого імені, а від імені того елемента, який символізує.»
Він також підкреслює необхідність об’єднання:
- «У нас немає часу на рефлексії, є час лише діяти. Команда корабля витрачає всі сили на те, аби він не потонув. Вони не мають можливості рішення куди пливти, бо ресурсів бракує. Під тиском війни команда опускається в трюм, де починає осмислювати події і говорити “іменем міста”.»
Художник додає, що образ корабля досить незвичний для Харкова:
- «Корабель — це далекий символ для міста, яке далеко від моря. Мені саме ця контрастність здалася цікавою.»
Роботу над проєктом виконували кілька місяців: Зоркін вирізав із дерева багато предметів, які наповнили трюм корабля. Команда персонажів — це метафори, які уособлюють різні аспекти ідентичності міста. За кожним із них стоїть реальна людина — митець чи мисткиня, які долучилися до створення проєкту, щедро ділячись своєю «суперсилою». Серед них — літературний критик Євгеній Стасіневич, кінорежисер Денис Воронцов, поетеса Наталка Маринчак та інші.
Проєкт став способом відчути і посунути час:
- «Сьогодні, коли плануєш щось робити, навіть рік для реалізації виглядає надмірно оптимістично. Роботи виконуються дуже швидко — за місяць, два, три. Щоб діяти, потрібно об’єднуватись. В центрі всього — Харків із його метафізичною ідентичністю, те, що нас тримає. Часто мене запитують, чому ми тримаємося. Не знаю точно — щось нас тримає, і ми це утримуємо. Звісно, це сила, яка не базується на минулому, адже часу обмаль і не варто витрачати його на рефлексії, якщо майбутнє невизначене», — каже Зоркін.
Харків став головним героєм проєкту не лише як рідне місто учасників, а й символ близькості до ворожих територій. У ньому зберігається багато спогадів, знань та книжок. У Львові Зоркін представив цей проєкт під назвою «Іменем міста в іншому місті».
Він відзначив:
- «Я дуже радий, що експозиція була тут, що спікери перебували у її центрі. Слухав різні думки — чи це просто декорація, чи окремий проєкт. Я вважаю, що це ті зв’язки, які можна запропонувати.»
Героями проєкту є такі символічні персонажі, як Птах, Смерть, Людина, Город, Чорна Діра, Книга й Квітка. Вони виконують роль масок, подібно до вертепу або середньовічного театру, аби зробити складні й болючі поняття умовними, символами та метафорами. Це спосіб узагальнити та систематизувати сенси.
Художник зазначає:
- «У проєкті немає негативних чи позитивних персонажів, вони лише виконують свою функцію.»
Детальніше про окремих персонажів:
- Город — символ міста, який перебуває між життям і смертю, герой з головою у вигляді будинку. Це образ, що розкриває дослідження культурної спадщини та проблеми збереження, реконструкції і реставрації.
- Квітка — уособлення любові та потенціалу для розвитку.
- Людина — персонаж із прагматичним підходом, що відображає реальних мешканців. За словами художника, люди хочуть жити і це найбільш важливе для них. Харків’яни тепло сприйняли проєкт, адже метафори відчуваються як частина реальності. Інсталяція була сприйнята як модель сучасного стану.
- Книга — символ впорядкування пам’яті. Зоркін коментує:
- «Коли ми починаємо каталогізувати й структурувати пам’ять, важливо визначити критерії – часом це може бути радянська парадигма, де перемагають абстрактні поняття, як герої-захисники без конкретних імен. Потрібно думати, що ми хочемо зберегти для майбутнього і які інструменти для цього нам потрібні.»
- Чорна Діра — уособлення неминучості.
Проєкт «Іменем міста» уже був представлений у Літературному музеї Харкова, після Львова планується експозиція у Києві.
Організаторами Конгресу «Зв’язок_розрив» виступили Інститут стратегії культури та громадська організація «Вірменська тридцять п’ять» за підтримки Львівської міської ради, Фундації ЗМІН, Міжнародного фонду «Відродження», Укрпошти, у співпраці з Харківським Літературним музеєм, Коаліцією діячів культури та Радіо Хартія.
