У сучасності у сецесійному будинку, який є однією з найпривабливіших архітектурних пам’яток Рівного в стилі модерн, функціонують два музеї. Ця будівля за адресою №17 на вулиці Симона Петлюри зведена як вілла для одного з найбагатших підприємців міста. Особливістю її історії є те, що під час визвольних змагань тут розміщувалась адміністрація уряду УНР, який був змушений покинути Київ. Нині цей унікальний об’єкт слугує культурним осередком і зберігає пам’ять про історичні події міста.
З кінця ХІХ століття вулиця зазнала шести перейменувань: її називали Аптекарською, Гоголівською, 13-ї Дивізії (за польського періоду), СС-штрасе під час німецької окупації, Червоноармійською в радянський час і врешті отримала сучасну назву на честь Головного отамана армії УНР Симона Петлюри. Сам Петлюра неодноразово відвідував Рівне й виступав з промовами перед місцевою громадою саме на цій вулиці, де згодом встановили його пам’ятник. У 1919 році на території міста розташувався уряд Директорії.
Світлина пам’ятника Симону Петлюрі у Рівному (джерело: Вікіпедія) підтверджує важливість цієї історичної постаті для міста.
Район, де розташований будинок, був елітним, і на початку XX століття у цій місцевості мешкали здебільшого державні службовці та заможні міщани. Одну з кам’яниць було збудовано на замовлення єврейського підприємця Йоселя-Іцхака Вігдоровича, якому належав бізнес із продажу хутра в різних країнах Європи. Будинок, присвячений його дружині Перлі, проектував архітектор Опанас Корженівський у стилі модерн.
За туристичним маршрутом ГО «Мнемоніка» у проєкті «Музей однієї вулиці» наведено такі архітектурні деталі будівлі:
– фасад прикрашений ліпниною з рослинними орнаментами;
– вікна мають незвичайну круглу форму;
– над дверима розташоване овальне вікно з вітражем і кований дашок;
– на даху був декоративний елемент, що перетворював фасад на арфу (нині втрачений).
Зображення з листівки початку XX століття демонструє декоративний дах будинку Вігдоровича, який формував вигляд арфи в комплексі з фасадом.
Інтер’єр будівлі також вирізнявся стилістичною оригінальністю:
– круглий вестибюль із колонами;
– різьблені вензелі з ініціалами власника на дверях, що нагадували про родинний статус господаря;
– віконні грати з незвичайними візерунками;
– циліндричні печі, оздоблені декоративними кахлями;
– дубовий паркет і метласька плитка у якості підлогового покриття;
– мармурові сходи на другий поверх із кованими перилами;
– ліпнина та великі вертикальні дзеркала на стінах;
– на стелі сходової клітки – вітражне вікно-плафон, яке освітлює простір.
Світловий ліхтар із вітражем на сходовій клітці (фото ZAXID.NET) підтверджує витонченість декору приміщення.
Родина Вігдоровичів оселилася у будинку у 1903 році. Проте вже в 1919 році, коли до Рівного прибули міністерства уряду Української Народної Республіки, перший поверх їхнього помешкання було передано під державну канцелярію. Тодішня преса опублікувала оголошення, зокрема:
1. «Керуючий Міністерством внутрішніх справ приймає приватних осіб щодня, крім свят, з 11 до 12 години в будинку Вігдоровича по Гоголівській вулиці»;
2. «Прийом у пана Міністра професора Івана Огієнка щодня».
Перед приходом радянської влади у 1939 році родина Вігдоровичів покинула місто, виїхавши до Польщі. За словами місцевого старожила Володимира Кулія, який мешкав на вулиці Симона Петлюри, історія родини в подальшому залишилася невідомою. Він пригадував: «Коли в 1939 році почалася війна, Вігдорович просив мого батька відвезти їх у Гощу. Що з ними сталося пізніше — я не знаю». За радянських часів у будинку розміщувався військовий батальйон урядового зв’язку, а за німецької окупації — частини Червоного Хреста.
Протягом повоєнних років будівля виконувала різні державні функції. У різні періоди тут розташовувалися:
– обласна наукова бібліотека,
– музей українського мистецтва (1994–1999 рр.).
З 2001 року будинку опікується Будинок вчених, де відкрито два музеї — імені Уласа Самчука та музей бурштину. Останній музей, що розмістився у колишній парадній кімнаті, є особливою родзинкою будівлі, а в музеї Самчука збереглися вишукані дубові стельові панелі, що підкреслюють колорит інтер’єру.
Таким чином, будівля на вулиці Симона Петлюри №17 є не лише архітектурною пам’яткою в стилі модерн, а й важливим свідком історії Рівного і символом багатогранної культурної спадщини міста.