Про важливість козацьких традицій у створенні нових меморіальних комплексів та необхідність врахування культурної специфіки в інтерв’ю розповіла журналістка та авторка YouTube-каналу «Обличчя Незалежності» Дарка Гірна.
Вона підкреслила, що у процесі облаштування нових меморіалів варто повернутися до традиції встановлення світлих хрестів із пісковику, вапняку або архітектурного бетону. На її думку, використання матеріалів світлого відтінку змінює атмосферу місця і створює більш гармонійне сприйняття простору. Водночас, Дарка Гірна зауважила, що часто в Україні спостерігається практика тотального заливання бетоном територій, що унеможливлює контакт із природним середовищем:
– часто бетонують природні газони;
– роблять суцільний покрив із доріжок, що унеможливлює природну вентиляцію та відчуття повітря;
– у порівнянні з цією практикою, американський підхід до проектування військових кладовищ передбачає окрему і ретельно опрацьовану політику зелених насаджень.
Крім того, Дарка Гірна наголосила на перспективі використання мілітарної поезії і прозових текстів, що вшановують пам’ять сучасних загиблих героїв. За її словами, такі художні твори можуть стати не лише ознакою пам’яті, але й наповнити кладовища новими значеннями:
– прикладом є використання окремих рядків із поезії громадянської війни у США у меморіальних комплексах;
– в Україні, зокрема на Янівському цвинтарі у Львові, на кладовищі Українських січових стрільців використано рядки Олега Ольжича з вірша «Городок 1932» — «ніколи нікому не стерти…»;
– відома фраза Максима Кривцова «коли мене спитають, що таке війна, і я відповім — імена» вже стала частиною масової культури.
Журналістка вважає, що Україні варто активно закладати такі змісти в меморіальні місця замість використання загальних, часто банальних лозунгів на кшталт «Слава Україні!» чи «Героям слава!», які масово повторюються без технічного завдання і фахового супроводу. Інакше існує ризик появи безлічі недосконалих пам’ятників, що матимуть проблематичне емоційне сприйняття у майбутньому.
Дарка Гірна висловила переконання, що вирішення цих складних завдань потребує часу. Вона підтримала ідею дочекатися завершення активної фази військових дій і відкласти реалізацію таких проєктів до більш сприятливого часу. Водночас журналістка зазначила, що для багатьох родин важливо встановити пам’ятник уже зараз і не чекати, адже кожен переживає втрату по-своєму.
Особливо вона відзначила досвід Львова, де родини загиблих чи тонко відчувають момент уніфікації пам’яті, адже там переважають однакові світлі хрести. За її словами, у місті поки що немає повноцінного меморіального комплексу, але на рівні індивідуальних місць поховань видно чудовий приклад для всієї України.
Не менш важливим офіційно було прозоре проведення архітектурного конкурсу на меморіальний комплекс у Львові, де взяли участь 27 команд. Переможний проєкт зустрів часткову критику, що є природним процесом. Команда авторів активно комунікувала з родинами загиблих, презентуючи проєкт, враховуючи зауваження і готуючи оновлену версію. Дарка Гірна вважає цей випадок новаторським стандартом для України у частині організації, прозорості та уважного ставлення до втрат.
Журналістка також звернула увагу на колірну гаму меморіальних комплексів. Для неї було несподіванкою, що деякі родини вважають світлий камінь дешевим матеріалом. Це, на її думку, — пережиток радянської епохи з відлунням символіки «статусності», коли темні і сірі меморіали асоціювалися з владою та великими посадовцями, що не відповідає українським історичним традиціям.
Як приклад світлого меморіального простору Дарка Гірна навела Янівське кладовище — меморіальний комплекс Українських Січових Стрільців, виконаний із світлого каменю. Він має особливу історію: комплекс було зруйновано радянською владою, а відновлено у 1990-х роках. Центральна стела, що повинна викликати найглибші емоції, декорована фрагментами зруйнованих могил, які підвішені на ланцюгах, формуючи світлий і добре організований зелений комплекс.
У контрасті з цим розташоване занедбане польське військове кладовище сірого кольору, де панує сумна й пригнічена атмосфера. На прикладі цих двох меморіальних просторів видно, як колірна палітра здатна радикально змінювати емоційне сприйняття місця.
Повний текст інтерв’ю з Даркою Гірною «У нас є до чого повертатися»: розмова про культуру пам’яті та те, якими мають бути українські військові кладовища доступний для ознайомлення на сайті Еспресо.
