У рідкісному медійному інтерв’ю для внутрішнього подкасту Inside Carrington на початку листопада, Вілкокс розповів про те, як він справляється з інтенсивним стресом і тиском своєї роботи. За його словами, дружина завжди знає, коли він охоплений розчаруванням. У такі моменти він відновлює енергію наодинці — прогулюючись із собакою.
Чи збільшилася кількість прогулянок у сімейного собаки Вілкоксів останніми днями, невідомо, проте не дивно, що його господар потребував перепочинку.
Як гравець, який був вагомою частиною титулованої команди Блекберна у 1995 році, Вілкокс описує себе як голосного і енергійного спортсмена, однак визнає, що це було певним «альтер его». За його власним визнанням, природно він — “тихий чоловік”.
Вже майже два роки Вілкокс працює в Манчестер Юнайтед: спочатку як технічний директор, а потім як спортивний директор після швидкого відходу Дена Ешворта.
Враховуючи, що слово «тихий» не асоціюється з клубом, особливо після відходу Аморіма і пошуків його заміни, Вілкокс опинився у центрі уваги, і він був до цього готовий.
Структура керівництва в Олд Траффорд включає:
1. Спільне власництво сім’ї Глейзерів та сера Джима Реткліффа;
2. Важковагові постаті: виконавчий директор Омар Беррада, фінансовий директор Роджер Белл;
3. Раду футбольного клубу.
Вілкокс посідає одну з найвищих позицій серед керівництва клубу.
Окрім участі у внутрішньому подкасті, у відкритому доступі є ще одне тривале інтерв’ю з Вілкоксом. Воно відбулося в день пам’ятного заходу — 40-річчя об’єднання колишніх гравців Юнайтед у вересні, лише за декілька днів після розгрому 0:3 від Манчестер Сіті.
Хоча клубні керівники вважали цей захід приватним і не планували публікувати сесію питань та відповідей Вілкокса, її було записано і опубліковано в інтернеті. Цю новину широко висвітлювали провідні спортресурси, зокрема BBC Sport.
Серед висловлених думок Вілкокса була така:
– Переконання, що питання не «чи виграємо ми знову?», а «коли знову виграємо?».
– Молитва про надання можливості змінити ситуацію на краще.
Переглядаючи повну 13-хвилинну розмову, можна знайти й інші моменти, які, можливо, Вілкокс би волів приховати. Зокрема, він відверто розповідає про труднощі адаптації після закінчення 17-річної ігрової кар’єри:
– Бажання провести час із родиною, але водночас відчуття втрати ідентичності, коли «телефон перестає дзвонити».
– Порівнює це зі звільненням військовослужбовця: відчуття, що належиш до певної спільноти з усталеною рутиною, а потім опиняєшся ніде.
– Визнає, що, незважаючи на зміну посади, залишається тренером у душі.
– Зазначає, що це є одночасно перевагою й проблемою, оскільки він має бажання втручатися у роботу менеджерів.
Таким чином, Вілкокс відкриває завісу над особистими переживаннями і робочими викликами, з якими стикається, займаючи одну з ключових позицій у структурі футбольного клубу Манчестер Юнайтед.
