Колись давно мені пощастило отримати почесне звання найкращого тренера сезону в Прем’єр-лізі — це відбулось у 2014 році, коли я очолював «Крістал Пелес». Разом із аналогічною нагородою, здобутою у 1996 році з клубом «Гілінгем» у Третій дивізії (нині Ліга Два), це залишилося однією з найбільш цінних пам’яток за роки моєї тренерської кар’єри.
Що ж до цьогорічних претендентів на визнання, то Ліга менеджерів (LMA) проводить щорічну урочисту церемонію у вівторок, під час якої відзначають видатні досягнення як у чоловічому, так і у жіночому футболі. Серед численних кандидатур є кілька імен, які виділяються особливо.
У Прем’єр-лізі головна нагорода традиційно дістається наставнику команди, що посіла перше місце в турнірній таблиці. Від заснування цієї премії у 1993 році було всього чотири випадки, коли нагороду отримував не чемпіон, через що я особливо пишаюся, що одного разу мене було серед щасливчиків.
Протягом років я часто голосував саме так, проте завжди віддавав належне тренерам клубів, які, попри нижчі позиції, перевиконали очікування, нерідко віддаючи їм свій голос.
Цього сезону найбільш яскравими командами є «Арсенал» і «Манчестер Сіті», тому я впевнений, що Мікель Артета та Пеп Гвардіола мають усі шанси поборотися за цю престижну індивідуальну відзнаку, враховуючи блискучі результати своїх колективів.
Окрім лідерів, варто звернути увагу і на інших тренерів, які заслуговують на визнання:
– Кейт Ендрюс, що дебютував у ролі головного тренера «Брентфорда», здійснив справжній прорив. Команда, яку перед початком сезону багато хто бачив серед аутсайдерів і навіть пророкували швидке звільнення наставника, ледь не завоювала право виступати в єврокубках.
– Андоні Іраола – тренер «Борнмута», який зайняв місце, що відкривало доступ до Ліги Європи, хоча спершу команда була близькою до Ліги Чемпіонів. Він очолює мій колишній клуб з 2023 року і, неодноразово змушений продавати найкращих гравців, зумів сформувати колектив, що стабільно прогресує.
Його успіхи – це не одноразовий випадок: протягом трьох років команда робить кроки вперед, демонструючи сталий розвиток. Початок на півдні країни був непростим — першу перемогу в чемпіонаті він здобув лише на десятій спробі, в кінці жовтня. Та в епоху, коли тренерам надається все менше часу, ця історія доводить: терпіння і довіра до кваліфікованих наставників приводять до успіху.
Подібним чином змінив ситуацію в «Лідсі» цього сезону Даніель Фарке, який зумів повернути команду до боротьби за виживання на фоні великого тиску восени.
Разом із Режисом ле Брісом із «Сандерленда» Фарке зумів зберегти прописку в Прем’єр-лізі, що нині не є стандартом для команд, які підвищувалися в класі.
Таким чином, цьогорічні претенденти на звання найкращих тренерів демонструють, що успіх у сучасному футболі будуються не лише на результатах лідерів таблиці, а й на вмінні створювати стабільний прогрес у командах із різних стартових позицій.
