Колектор — вузол, до якого сходяться всі труби теплої підлоги. Від його комплектації залежить, чи вдасться взагалі налаштувати систему, чи доведеться щоразу гадати, чому в спальні тепло, а в кухні холодно.
Скільки контурів потрібно
Кількість контурів визначається не кількістю кімнат, а довжиною труби. Обмеження жорсткі: для труби 16 мм максимум близько 90–100 метрів на контур, для 20 мм — до 120.
Перевищили — циркуляційний насос не продавить петлю, дальній край залишиться холодним. Тому велика вітальня на 40 м² розбивається на два-три контури, а маленький санвузол ділить гребінку з коридором.
Практичний орієнтир при кроці укладання 15 см: один контур закриває приблизно 12–15 м² площі. Для будинку на 120 м² з теплою підлогою по всій площі виходить 8–10 контурів, які розводять по двох поверхових колекторах.
Для невеликого будинку або окремого приміщення часто достатньо компактного вузла: колектор для теплої підлоги на 2 контури закриває, наприклад, кухню-їдальню або два суміжні санвузли без переплати за зайві виходи.
Розкид довжин
Контури одного колектора бажано робити приблизно однакової довжини. Різниця понад 20% ускладнює балансування: короткий контур забирає весь потік, довгий залишається недогрітим навіть при повністю відкритому вентилі.
Комплектація гребінки
Мінімальний варіант — дві гребінки, подавальна і зворотна, із запірними вентилями. Дешево, але налаштувати систему точно неможливо.
Робочий варіант включає:
- витратоміри на подачі — показують фактичний потік у кожному контурі в літрах за хвилину;
- термостатичні клапани на зворотці — під сервоприводи для покімнатного керування;
- автоматичні повітровідвідники у верхніх точках;
- зливні крани;
- кульові крани на вході, щоб відсікти вузол без зупинки котла.
Витратоміри — не розкіш. Без них балансування перетворюється на гадання за температурою підлоги на дотик, і на це витрачають тижні замість години.
Змішувальний вузол
Котел видає 60–70 °C, а стяжка витримує 40–45. Різницю знімає змішувальний вузол із триходовим клапаном або термоголовкою: він підмішує охолоджену зворотку в подачу і тримає задану температуру.
Без нього бетон отримує термоудар, а покриття над ним розсихається. Це саме той вузол, який іноді викидають із кошторису «для економії», а потім переробляють усю систему.
Насос колекторної групи
Циркуляційний насос ставлять або в змішувальному вузлі, або окремо на подачі. Для типового будинку підходять моделі 25-40 і 25-60. Вал монтується строго горизонтально, інакше повітря в роторній камері вб’є підшипник за сезон.
Матеріал і монтаж
Нержавіюча сталь дорожча, але не боїться агресивного теплоносія й довговічніша. Латунь дешевша і поширеніша. Пластикові гребінки допустимі лише для невеликих систем із низьким тиском.
Колектор ставлять у шафу — вбудовану в стіну або накладну. Розташування вибирають так, щоб довжини контурів вийшли співмірними: центр обслуговуваної зони кращий за дальній кут будинку.
Висота встановлення — щоб петлі труб виходили зі стяжки плавним радіусом, без заломів. Мінімальний радіус вигину для труби 16 мм — п’ять зовнішніх діаметрів, тобто 80 мм.
Балансування після запуску
- Заповнити систему й видалити повітря через повітровідвідники по черзі.
- Порахувати потрібний потік для кожного контуру пропорційно його довжині та площі.
- Виставити витратоміри на розрахункові значення.
- Дати системі попрацювати добу і скоригувати за фактичною температурою в приміщеннях.
Перший прогрів роблять не раніше ніж через 28 днів після заливання стяжки, піднімаючи температуру по 5 градусів на добу.
Шафа та обслуговування вузла
Колекторну шафу беруть із запасом за глибиною: між гребінкою і дверцятами має лишатися місце для витратомірів і сервоприводів. Вбудована шафа акуратніша, накладна дешевша й простіша в монтажі.
Доступ до вузла має залишатися вільним. Замуровувати колектор у стіну не можна: раз на рік перевіряють тиск, стан повітровідвідників і герметичність з’єднань.
Покімнатне керування
Сервоприводи на термостатичних клапанах разом із кімнатними термостатами дозволяють задавати температуру окремо для кожного приміщення. Це вигідно там, де спальня і вітальня мають різні режими: різниця у витраті газу за сезон помітна.
Типові помилки на етапі закупівлі
Беруть гребінку з кількістю виходів «впритул» — і при першій же переробці не залишається запасу. Купують колектор без витратомірів заради економії, а потім докуповують окремо, переплачуючи вдвічі. Забувають про кульові крани на вході й змушені зупиняти котел, щоб зняти повітря.
Комплектацію вузла — гребінку, змішувач, насос, фітинги, шафу — логічно брати однією поставкою, щоб міжосьові відстані й різьби зійшлися. Каталог VAKO (vako.in.ua) зібраний саме за таким принципом: колекторні групи та комплектуючі до них лежать поруч, із зазначенням сумісних діаметрів і кроку виходів.
