Кейт Вінслет відкрито поділилася, як їй довелося долати “жахливе” висвітлення в ЗМІ та вторгнення в особисте життя після того, як вона здобула світову славу завдяки ролі Роуз у епічній стрічці Джеймса Кемерона 1997 року «Титанік». Акторка та режисерка розповіла, що за нею постійно стежили папараці, прослуховували її телефон, а також навіть переглядали її сміттєві відра та розпитували місцеві магазини про її покупки, щоб “з’ясувати, якою дієтою я, можливо, дотримуюся або не дотримуюся”.
Вінслет описала цей період як “жахливий”. Роки потому, переживаючи розлучення, вона зазнала ще більшого вторгнення у своє життя. Для збереження душевної рівноваги їй допомагали прості радощі:
– смачна їжа,
– душевна розмова,
– чашка ароматної кави,
– музика Radiohead,
– а також природні потреби.
“Саме такі речі роблять життя кращим,” – підкреслила вона у програмі BBC Radio 4 «Desert Island Discs».
Під час зйомок «Титаніка» в своїй молодості Кейт не почувалася психологічно комфортно у власному тілі. Хоча робота над фільмом була неймовірною, але після виходу стрічки у прокат її життя докорінно змінилося. “Я не була готова до такого світу,” – зізналася акторка.
Вінслет також зауважила, що негативні коментарі щодо її зовнішнього вигляду вона почула ще в дитинстві. У школі її обзивали “пампушкою”, а драматургічний керівник застерігав, що вона буде змушена “погодитися на ролі повніших дівчат”, якщо хоче стати акторкою. У віці від 15 до 19 років вона часто сиділа на дієтах, доходячи до майже повного голодування. “Це було справді шкідливо,” – додала Кейт.
Після прем’єри «Титаніка» вона стала регулярно бачити себе на обкладинках газет та журналів, частіше підписаних образливими і жорстокими словами. Вона згадала:
– постійне прослуховування телефону,
– нав’язливу присутність папараці,
– самотність та страх заснути.
Підтримка друзів і близьких допомагала їй перебороти цей період. Вона також згадала про сусідів, які залишали їй тарілку гарячої пасти та келих червоного вина на садовій огорожі між їхніми будинками.
Щодо відображення у медіа в той період, Вінслет розповіла, як знімки на обкладинках часто ретушували без її відома – тема, про яку вона відкрито говорила ще на початку 2000-х років. Розповідаючи Лорен Лаверн, акторка пригадала свої враження від таких фотографій:
– “Я не виглядаю такою. Мій живіт не настільки плоский, мої ноги не такі довгі, груди не такі великі. Що? Мої руки не настільки підтягнуті. Що це взагалі?”
Вона підкреслила, що не хоче, щоб хоча б одна молода жінка дивилася на ці зображення й думала: “Боже, я хочу бути такою.” “Це не я,” – додала Кейт.
У 2010 році, коли стало відомо про її розлучення з другим чоловіком, режисером Семом Мендесом, Вінслет відкрито розповіла про реакцію медіа. Папараці переслідували її в Нью-Йорку разом із двома маленькими дітьми, намагаючись з’ясувати причину розриву стосунків.
На питання про те, як вона впоралася з цим, Кейт зазначила: “Просто мовчиш, опускаєш голову і йдеш далі. Стараєшся прикрити вуха дітей, опираєшся на друзів і просто рухаєшся вперед.”
Перейшовши до сьогодення, Вінслет зауважила, що, хоч тиск на жінок у кіноіндустрії з часом може змінився, все одно існують стереотипи і “дуже багато, чого нам ще треба відучитися стосовно того, як ми говоримо з жінками в кіно”.
У рамках свого режисерського дебюту з фільмом «Goodbye June», сценарій до якого написав її син Джо Андерс, вона наголосила, що часто чула висловлювання, які “ніколи не виголосили б щодо чоловіка-режисера”. Зокрема такі фрази, як:
– “Не забувай бути впевненою у своїх рішеннях.”
На це вона відповідає:
– “Не треба мені говорити про впевненість, бо це те, чого мені ніколи не бракувало. Чоловікові не сказали б таке.”
І її реакція на це сьогодні – “Заткнися,” – сказала вона з усмішкою.
«Титанік», один із найуспішніших фільмів усіх часів, який здобув 11 премій Оскар, залишив значний відбиток у житті Кейт Вінслет, як і в історії кінематографу. Водночас, її шлях демонструє, наскільки складним може бути життя під пильною увагою суспільства і ЗМІ, а також дає зрозуміти важливість підтримки, самоповаги та боротьби з нав’язаними стереотипами.
