Пари́са, 29-річна мешканка Тегерана, розповіла про масштаб жорстоких дій сил безпеки під час нещодавніх протестів в Ірані, які відбулися на початку січня 2026 року. Вона підкреслила, що раніше не знала жодної особи, яка загинула б у попередніх, менш масштабних акціях протесту. Нинішні ж події показали суттєву зміну: вона особисто знає щонайменше 13 осіб, які загинули з початку заворушень, що стартували 28 грудня через погіршення економічних умов і переросли в одну з найкривавіших хвиль антиурядового спротиву в історії Ісламської Республіки.
За даними однієї з правозахисних організацій, підтверджена кількість загиблих перевищила 6 000 осіб. Незважаючи на майже повне блокування інтернету, кілька молодих іранців поділилися своїми особистими історіями з британською мовною корпорацією BBC. Зокрема, Париса розповіла про 26-річну жінку, що була розстріляна у вулиці під час ескалації протестних дій 8-9 січня, коли влада застосувала вогнепальну зброю для придушення акцій незгоди. Саме у четвер, 8 січня, вона брала участь у мирному мітингу на півночі Тегерана, підкреслюючи відсутність насильства або протистояння з правоохоронцями. Проте в ніч на п’ятницю, попри відсутність провокацій з боку протестувальників, влада відкрила вогонь по натовпу.
«Повітря було наповнене запахом пороху та куль у районах, де відбувалися зіткнення», — згадує Париса.
Ще один свідок — 24-річний Мехді з Тегерана — поділився своїми враженнями від масштабу масового виходу людей на вулиці та жорстокості правоохоронців. Він зазначив, що ніколи раніше не бачив настільки великої кількості демонстрантів та такого рівня насильства з боку силових структур.
За його словами, попри попередні смерті та загрози подальших розстрілів, люди виходили на вулиці, адже багато хто більше не міг терпіти ситуацію й не мав нічого, що б втрачати. Мехді став свідком численних вбивств протестувальників з близької відстані:
– молодий чоловік загинув від двох вогнепальних поранень просто на його очах;
– мотоциклісти вистрілили з дробовика в обличчя іншого молодика, який помер на місці.
За інформацією Human Rights Activists News Agency (Hrana), що базується у Сполучених Штатах, наразі підтверджено загибель щонайменше 6 159 осіб, серед яких 5 804 були протестувальниками, 92 — дітьми, а 214 — особами, пов’язаними з урядом. Крім того, розслідується ще близько 17 000 імовірних смертей. Некомерційна організація Iran Human Rights (IHR) з Норвегії попереджає, що кінцева кількість загиблих може перевищити 25 000 людей. Іранська влада надавала дані про понад 3 100 загиблих, стверджуючи, що більшість із них — це співробітники сил безпеки або цивільні, яких поранили «заколотники». Проте більшість міжнародних інформагентств, включно з BBC, не мають доступу до Ірану, але підтверджують справжність відеозаписів зі стріляниною у натовп.
27-річна Сахар, мешканка столиці, знала щонайменше сімох загиблих. Вона детально описала швидке зростання жорстокості зі сторони сил безпеки в ніч 8 січня. Під час протесту вона та її друзі сховалися у сусідньому будинку після того, як розпочався обстріл сльозогінним газом. Один із друзів був поранений в шию, коли витягнув голову з вікна, другий отримав поранення дробом і помер через кровотечу, оминаючи шпиталь з боязні затримання. Третій загинув під час перебування під вартою Корпусу вартових Ісламської революції (IRGC). Сім’я загиблого пізніше отримала тіло після дзвінка з офісу розвідки IRGC.
9 січня, за словами Сахар, силовики відкрили вогонь «безжально», використовуючи лазери для прицілювання по протестувальниках, а місцеві жителі допомагали ховатися в паркінгах. Відсутність зв’язку поглиблювала психологічний травматизм:
– телефонний і інтернет-зв’язок були відсутні;
– громадяни майже не мали джерел інформації про те, що відбувається навколо;
– обмеженість викликів унеможливлювала отримання свіжих відомостей.
27-річний Пархам розповів про масове застосування силовиками дробовиків із дробом, які майже цілеспрямовано травмували обличчя та очі протестувальників. Його знайомий, 23-річний Сіна, отримав поранення в лоб та око 9 січня. Лікар першої клініки не зміг надати належної допомоги, а через страх арешту вони звернулися до приватного офтальмологічного закладу. Там впродовж кожної десятихвилинної зміни з’являлися нові потерпілі з ураженнями очей. За словами працівниці кафе при лікарні, за одну зміну вона бачила до 70 осіб з травмами очей. Сіна має металеву кульку діаметром 5 мм, що застрягла позаду його ока, відповідно до наявних у BBC медичних документів. Аналогічні підтверджені медичні записи належать і іншим постраждалим.
Водночас активісти та учасники протестів повідомляють про систематичне нежелання влади повертати тіла загиблих родинам. Зокрема:
– Мехді розповів, що родині загиблого родича його друга було запропоновано або заплатити велику суму, або погодитися з тим, щоб тіло було оформлено як загиблого члена сил безпеки;
– їм було запропоновано або сплатити більше 1 мільярда томанів (понад 7 000 доларів США або 5 000 фунтів стерлінгів), або прийняти версію, ніби загиблий був бійцем Бадж, «мучеником» у боротьбі з заворушеннями.
38-річний Навід із Ісфахана також підтвердив, що двоє його близьких друзів отримали подібне повідомлення — або сплатити кілька тисяч доларів, або отримати картку бійця Бадж, що визначала загиблого серед сил безпеки. Правозахисні організації застерігають, що така практика використовується як засіб тиску на сім’ї протестувальників та для приховування справжньої кількості жертв.
Загалом ситуація свідчить про драматичну кризу у країні, коли економічні негаразди переросли у масові політичні виступи, що жорстко придушуються владою із застосуванням смертельної сили і серйозних порушень прав людини.
