Ілько Лемко
львовознавець, президент Республіки Святого Саду і лідер рок-гурту «Супер Вуйки» (70–80-ті роки)
2 лютого 1879 року відбулося остаточне підписання контракту між Трієстським Трамвайним Товариством (ТТТ) і міською владою Львова на будівництво та подальшу експлуатацію кінного трамвая у місті. Цей договір базувався на основних положеннях, сформульованих у програмній ухвалі міської ради ще 1873 року, і містив такі ключові положення:
– Незаперечне право будівництва та подальшої експлуатації трамвайної колії на 50 років з моменту підписання контракту належить Трієстському Трамвайному Товариству.
– ТТТ несе обов’язок і ризик отримання концесії від краєвої влади.
– Загальні роботи з підготовки та запуску трамвая мають бути завершені протягом 12 місяців від затвердження детальних планів, включаючи початок функціонування двох ліній:
1. Від вокзалу Колії Кароля Людвіга (нині Головний залізничний вокзал) вулицею Городоцькою, Казимирівською (частина вулиці Городоцької до церкви святої Анни), площею Ґолуховських (площа Торгова), площею Краківською (площа Ярослава Осмомисла), вулицею Жовківською (тепер Б. Хмельницького) до Жовківської рогатки (перехрестя вулиць Б. Хмельницького та Волинської).
2. Від площі Ґолуховських (площа Торгова) по вулиці Кароля Людвіга (сучасний проспект Свободи), через площі Марійську, Галицьку, Бернардинську (площа Соборна) до площі Митної.
– Міська влада Львова залишає за собою право передавати концесію іншим компаніям, якщо упродовж двох років підрядник ТТТ не зможе виконати завдання на кращих умовах, ніж інші претенденти.
– Доступ до міських вулиць і площ для прокладання колії надається безоплатно, при цьому для необхідності набуття нерухомості укладаються окремі угоди.
– Протягом перших десяти років експлуатації місто звільняє ТТТ від податків, передбачених контрактом.
– Контракт встановлює максимальні тарифи на проїзд однієї особи в межах єдиної лінії для першого та другого класів вагонів (відповідно 20 і 15 австрійських центів) і зобов’язує ТТТ поділити лінію на секції, причому тарифи на окремі секції для пасажирів і вантажів мають затверджуватись містом.
– Бруківка під колію повинна мати ширину не менше ніж 4 сажні (один віденський сажень дорівнює 1,9 метра) для одного рельсового шляху, і 6 сажнів для подвійної колії. Прокладання колії на вулицях, що є вже вужчими, вимагатиме перебудови за рахунок замовника.
Окрім цього, контракт регламентував особливі умови експлуатації вулиць, якими проходитимуть трамвайні лінії, а також визначав принципи співпраці для забезпечення дотримання громадського порядку. Окремі положення гарантували виконання вимог цивільної відповідальності.
Наприкінці травня 1879 року Рада міста та пізніше Намісництво остаточно затвердили плани реалізації проекту, за якими кінні трамвайні лінії мали пролягати за такими маршрутами:
– Головна лінія — від Головного вокзалу вулицею Городоцькою до площі Ґолуховських, далі вулицею Кароля Людвіга, через площі Марійську, Галицьку, Бернардинську та вулицю Чарнецького (сьогодні — Винниченка) до площі Митної.
– Бічна лінія — від площі Ґолуховських через площу Краківську та вулицю Жовківську до вокзалу на Підзамчі і Жовківської рогатки.
У серпні 1879 року розпочалися будівельні роботи з спорудження возівні (депо для кінних вагонів), стайні для коней і трамвайних колій на вулиці, що поєднувала вулиці Городоцьку та Янівську (нинішня вулиця Шевченка). Проте вже за короткий термін темп будівництва суттєво уповільнився.
Причиною тому стало необхідність коригування планів ТТТ та укладення додаткової концесії на прокладання колії по вулицях Замарстинівській і Бальоновій (нині Гайдамацька), оскільки Міністерство торгівлі не погодило первинний план прокладання колії через залізничний переїзд на Жовківському передмісті.
Також керівництво Колії Кароля Людвіга не надало дозволу на встановлення рейок на ділянці від вулиці Жовківської до вокзалу Підзамче. Крім того, прокладання колій до Головного вокзалу стикалося з проблемою існування маневрової колії, збудованої без офіційного погодження міської влади. На окремих відтинках вулиці Городоцької роботи з укладання колії були ускладнені зведенням сучасного мурованого каналу. Всі ці перепони мали бути усунені шляхом координації з міською владою, головний пріоритет якої полягав у забезпеченні безпеки дорожнього руху під час прокладання трамвайної колії.
У жовтні 1879 року ТТТ отримало дозвіл прокласти колію від вулиці Городоцької до Головного вокзалу за умови брукування переходів через колії та площ перед будівлею вокзалу. Під час будівництва виявилося, що поблизу артилерійських казарм біля церкви Святої Анни потрібно підняти рівень вулиці на 2 львівські стопи (1 стопа дорівнювала 297,7 мм), а над казармами Галля — понизити на 40 сантиметрів.
26 листопада 1879 року відбулися пробні тестові поїздки: трамваї успішно подолали маршрут від депо нижче перетину вулиць Городоцько-Янівської (пізніше — вулиця Бема, сьогодні — Ярослава Мудрого) до площі Митної і назад. Перший контакт львів’ян із кінним трамваєм викликав значний резонанс, особливо завдяки урочистим заходам, організованим ТТТ. За свідченням газети «Львівська», з депо виїхали три вагони: літній відкритий, салонний та пасажирський із двокласним поділом. Попри невелике запізнення через недочищені колії від льоду і снігу, на маршруті збиралось багато пасажирів, які з цікавістю спостерігали за яскраво оформленими вагонами, а дорожкарі вітали їх іронічними вигуками. На вулиці Чарнецького трамваї зустріла Міська рада на чолі з президентом Ясінським, і почесних гостей було доправлено до адміністративного будинку на урочистий сніданок.
Незважаючи на святкову атмосферу, комісії міської ради ретельно оцінили стан колій і відмовилися надати дозвіл на початок регулярної експлуатації через недосконале укладання рейок. Усуваючи недоліки, виконання робіт ускладнилося через суворі погодні умови суворої зими 1879–1880 років, тому подальші монтажні роботи розпочали лише в другій половині квітня 1880 року.
5 травня 1880 року міськрада надала погодження на початок руху на ділянці від казарм на Городоцькій до площі Митної, хоч роботи з будівництва каналу на вулиці Городоцькій ще не були завершені. 1 липня того ж року було офіційно відкрито лінію від казарм Фердинанда до Головного вокзалу, проте без попередньої згоди міської ради, що містив контракт.
Наприкінці липня дирекція ТТТ звернулася до міської ради з пропозицією запустити рух від площі Ґолуховських до залізничної станції Підзамче з 1 вересня. Це викликало жваве обговорення через триваючі будівельні роботи на згаданому відтинку, але міськрада встановила остаточним терміном завершення робіт 31 серпня. Втім, до цього часу ТТТ змогло підготувати лише одну лінію — від вулиці Горіхової (яка нині не існує, а розташовувалась на території кварталу між вулицями Караїмською, Б. Хмельницького і Опришківською) до Жовківської рогатки, минаючи об’їзд вул. Татарської та Об’їздної (сьогодні — Долинського).
На початку вересня проводилися пробні поїздки, але запуск лінії відклався через низьку якість укладання колії на вулиці Жовківській. В окремих частинах рейки височіли над поверхнею дороге, в інших — утворилися великі ями, що призводило до поломок коліс у возів. Проблеми з перетином рейок трамвая та залізниці так і не були вирішені. До їх подолання активно залучали владу міста, Намісництво, залізничну дирекцію та поліцію.
У грудні 1880 року дирекція ТТТ повідомила магістрат про закінчення робіт з облаштування всієї лінії кінного трамвая, проте фактичний запуск відбувся лише 16 березня 1881 року. Міський Будівничий Уряд визначив істотні відхилення від первинних проектів і наполіг на виконанні додаткових заходів, які гарантували надійну та безпечну експлуатацію трамвая.
Якщо ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть
Ctrl+Enter
